В народі про січень кажуть: скільки днів, стільки й свят! Без сумніву, Різдво – найулюбленіша пора українців, бо воно багате на чудові традиції. Це свято, яке, перш за все, несе у собі тепло та затишок і дарує надію на краще майбуття. Недаремно ж і в «Щедрику» співається про ластівку, яка прилетіла до господи, аби сповістити про багатий рік для родини. А сама думка про те, що все буде добре з Божою поміччю, дає путівку в рік новий!
«Радуйся, земле! Бог ся рождає!» Скільки величі у віншуваннях, які лунали у ці різдвяні дні, не задумувались? Є сьогодні серед нас сокальчани, які і досі плачуть, коли чують цю колядку, бо колись у часи духовного занепаду української державності її виконання могло загрожувати ув’язненням. Але, збираючись за різдвяним столом у колі сім'ї, українці завжди колядували і у миті найважчих поневірянь прославляли Бога Святого! А слова «Бог і Україна!», проголошені у перші дні незалежності нашої держави, є не просто гаслом, а покликом до рішучих дій усіх, хто небайдужий до рідної Батьківщини. Тому, в першу чергу, ці молитви сьогодні за тих, хто нині у ворожому полоні та захищає Україну, хто зараз у тенетах неправди та злоби, ненависті та зневіри! Напевно тому усі городяни Сокаля при опитуванні зичили найголовнішого, щоб нарешті закінчилась війна в Україні, а також бажали один одному здоров'я, добробуту, злагоди у родині.
Мене також зацікавило, чи знають сокальчани, хто є автором «Щедрика», що у часі Різдва окрилює своєю незвичайною позитивною енергетикою. На превеликий жаль, чимало сокальців не змогли пригадати авторство «Колядки дзвонів». Правда, всетаки знайшлись одиниці, хто наспівав та знає «Щедрика» – одну з найпопулярніших обробок Миколи Леонтовича. Йому і належить авторство тієї хорової обробки, яка є в основі всіх, без винятку, сучасних аранжувань пісні – від естрадних і джазових, до клубних і рокових. А про хорового диригента і композитора Олександра Кoшиця, в аранжуванні якого «Щедрик» зазвучав у США та Канаді й перетворився там на національну пісню, взагалі мало хто чув. Радянські історики свого часу викреслили українця з музичного контекст ХХ століття і оголосили його «емігрантомзрадником». Тому не дивно, що для багатьох сокальчан справжнє авторство «Щедрика» і трагічна доля Леонтовича залишаються великою зaгадкою і доволі важким та непередбачуваним запитанням.
Свою найкращу хорову обробку щедрівки Микола Леонтович створив 1914-го, а 1916 року в різдвяний вечір, 25 грудня, «Щедрик» вперше пролунав у стінах Київського університету імені Святого Володимира у виконанні студентського хору під орудою Кoшиця. Ця дивовижна архаїчна пісня, що жила скромним життям у побуті селян, враз зазвучала з новою силою та набула мелодійних чар! Але, на превеликий жаль, прижиттєва слава Леонтовича як одного з найталановитіших українських композиторів була нетривалою. У січні 1921 року автор «Щедрика», якого радянська влада підозрювала у таємній націоналістичній діяльності, трагічно загинув від рук більшовицького «чекіста» у селі Марківка Гайсинського повіту, що на Вінниччині. В ту жахливу ніч з 22 на 23 січня 1921 року, коли композитор перебував у домівці свого батька, переночувати в хату напросився чужинець. Вранці бандит пограбував гостинних хазяїв, а Миколу Леонтовича застрелив. Текст рапорту з деталями вбивства та іменем злочинця були оприлюднені лише в 1990-х роках. Непроханим гостем виявися Афанасій Грищенко, агент органу ВЧК, сумно відомого державно-політичного карного органу уряду «більшовиків». Заснована 1917 року, ця каральна структура на чолі з Дзержинським боролась із «контрреволюцією та саботажем», не цуралась масових позасудових репресій та ось таких ганебних вбивств. Впродовж 1918-1922 років зусиллями «чекістів» на території України та за її межами були здійснені тисячі кривавих спецоперацій по ліквідації діячів УНР та антибільшовицького руху. От чому у цей список потрапив українець Леонтович. Вбивство відомого композитора сьогодні можна розглядати в розрізі двох епох: російсько-української війни 1920-х років і сучасної окупації Криму та Донбасу. І наслідки теж очевидні – знищення української та кримсько-татарської культури, викрадення та вбивства патріотів, легалізований окупантами інститут «бандитизму».
Проте, не зважаючи на зусилля «червоних ідеологів» викорінити з пам'яті українців славетні постаті, ім'я Миколи Дмитровича Леонтовича залишається і донині одним із тих визначальних, що представляють Україну в цілому світі. Знаменитий твір українського композитора розпочав тріумфальну ходу Європою і заокеанськими теренами ще 1919 року. А 36го англійський текст до «Щедрика» створив Петро Вільховський, американець українського походження, перейменувавши її на «Колядку дзвіночків», знану сьогодні як «Carols of the Bells». В англомовній версії українська пісня конкурує із різдвяним гімном «Jingle Bells», але навряд чи поступається «Щедрику», який можна почути і в культовій комедії «Сам вдома», і блокбастері «Міцний горішок», і в серіалах «Сімейка Сімпсонів» та «Гріфіни». Загалом Микола Леонтович створив 5 версій обробки цієї пісні, але для виконання вибрав лишень одну, яку і заспівали київські студентихористи сто років тому: «Щедрик, щедрик, щедрівочка, прилетіла ластівочка…»
…А знаєте, за що я люблю Різдво? Бо у ці зимові дні, коли сонце повертає на літо, наче прокидаєшся з довгого сну і відчуваєш себе не просто створінням, а Дитям Божим. І це знання додає снаги до життя, світлої радості у душі і розуміння того, що Бог приходить до чистого серця і робить там собі помешкання, і як важливо запросити його у свій храм душі. І наостанок поділюсь притчею про те, як троє трудяг будували храм, розвантажуючи машину із цеглою. Коли їх запитали: «Що вони роблять?», перший відповів: «Тягаю цеглу!», другий: «Заробляю гроші, щоб сім'ю прогодувати», а третій відповів: «Будую храм!» Звісно, ми усі надто різні, щоб узагальнювати такі речі, але хочеться побажати сaме будувати цей храм щодня, незалежно від того, яку справу ми робимо і що святкуємо, бо головне, заради чого і заради кого! І нехай ніколи не покидає Вас справжнє відчуття Різдва, а подаровані усмішки вертаються ясним сяйвом тисяч щасливих облич в мирній Україні!
Ірина СЛАВЧАНИК.