…Із букви-краплинки та звуку-сльозинки народилося на світ одного дня святе слово «Мама», мовлене невинними устами дитиниангелятка. І воно освітило душу кожного з нас як дар Божий. На жаль, нам не дано запам`ятати цю мить, коли ми вперше сказали те слово, як і не згадати того дня, коли над колискою вперше нахилилася наша мама. Це мить і вічність, бо мама завжди з нами, навіть, якщо вона вже на небесах, бо живе в нас і в наших дітях і онуках, в усьому нашому роді і береже нас та благословляє на добро.
На цій світлині, яку зроблено 27 червня минулого року, матері, котрі виховали не однудві дитини. Вони народили і вивели в люди і п’ятеро, і десятеро дітей. То тисячі безсонних ночей, то гори прання пелюшок, повзунків, то багато сліз, клопотів, а ще більше радості, обіймів і стільки разів на різні голоси мовлене те святе слово «мама».
З 1929 року на Галичині вшановують жінку-матір. А цим жінкам, яких Ви бачите на знімку, – можливо, хтось з них уже відійшов у вічність – шана сторицею. Дехто вже на схилі літ отримав звання «Матигероїня» та грошову винагороду, а дехто і не дочекався…
Але жодними грошима, коштовностями не можна оцінити материнську любов. Бо вона безцінна, безкорисна і жертовна. Усі ми діти – маленькі і дорослі, зрілі і старі. І всі ми маємо чи мали матерів. Припадім до їх натруджених рук і щирого серця. І подякуймо за ту велику материнську любов. Помолімося за них у храмах і на їх могилах.
Оксана ПРОЦЬ.
Фото Юрія ТОВАРЯНСЬКОГО.