У Горбківській церкві Воздвиження Чесного Хреста звучало "Многая літа" скромній людині, котрий похристиянськи живе на цьому білому світі вже сотню літ, в чесних трудах, в колі люблячої родини. Про що думав Михайло Мамчур, стоячи у святому храмі після сповіді і св. Причастя, мабуть, дякував Богу за ті прожиті літа, за добру родину, за ту Божу опіку, яку він відчував впродовж отих літ і перегортав у пам"яті сторінки життя, яких ще не стер час.
Пан Михайло не тутешній, і хоч він не корінний мешканець Горбкова, але за стільки літ ним став. Бо після війни його родинне село, що недалеко Крехова перетворили на полігон, а Крехівський монастир поруйнували, людей порозкидали в різні місцевості. Михайло Мамчур потрапив до Горбкова і тут вкоренився його рід. Разом з дружиною ростив чотирьох дітей, обоє працювали в колгоспі. За своє довге життя пан Михайло зробив три, на перший погляд, банальні або ж цілком буденні речі. Проте не кожному за життя випадає чи вдається, а п. Михайло побудував власну хату, посадив сад, виховав двох доньок і двох синів. Вдачі є життєрадісної, любив з дружиною поспівати, брав участь у виставах, які ставили на сільській сцені. Не співає вже з того часу, як дванадцять років тому відійшла у вічність дружина. На його старі рамена впало ще й інше горе: поховав своїх двох синів і дочку. Такою була•Божа воля. Та дідусь Михайло радіє щедрим ужинком внучат має 10 онуків, 15 правнуків і одну праправнучку.
А 7 жовтня до його господи зійшлася, з"їхалася велика родина. Сільський голова та секретар Поторицької сільської ради Роман Смик, Діна Скочко прийшли привітати і привезли дарунки Михайлові Мамчуру. Заступник голови Сокальської РДА Наталія Карташова передала ювіляру грамоту від Президента України Віктора Януковича. Поздоровлення і подарунок вручив також начальник праці та соціального захисту населення РДА Володимир Огінський. Старенький тішився, як мала дитина. Щораз повторював: "Подивіться, скільки до мене людей прийшло, я такий радий".
Поцікавилась у дочки Ярослави, чи батько ще працює погосподарству? "Та ні, відповіла та, тато за своє життя вже досить наробився. Хай сидить і господарство пильнує, а ще краще відпочиває".
Та де там. Може помандрувати собі до лісу. Дочка, внуки переживають за нього, щоб не заблукав, тому просять не йти далеко. А він собі по вул. Полюбовній і простенько до гаю, не за грибами, не за ягодами, а так походити. Можливо дідуся Михайла з вул. Полюбовної саме й любов до Бога, родини, роботи і природи тримає ще на тім білім світі.
…Ми прощалися з гостинною оселею Мамчурів, родина сиділа ще за столом, частувалися, виголошували тости, а столітній Михайло пішов у свій сад, руками торкався старих дерев, голубив їх, чи може пригадував, як вони цвіли молоденькі і з ними цвіла його молодість, нині вони і він на порозі зими.
Оксана ПРОЦЬ
Фото автора.