Величне церковне свято Собор архистратига Михаїла та інших Небесних Сил Безтілесних у народі називають святом Михайла або Михайловим днем. Воно, як і багато інших, тісно пов’язане з традиціями та фенологічними спостереженнями.
Передусім, по всій Україні у цей день завершувався весільний сезон, бо невдовзі розпочнеться Пилипівський піст.
Цікаві обрядодійства побутували на Гуцульщині. Оскільки любителі полювання вважають святого Михаїла своїм покровителем, то у його день бувалі мисливці приймали «новачків» у своє товариство, а ті щедро їх частували. Звісно, старші розповідали всілякі мисливські пригоди та небилиці, прибріхували, а молоді – беззастережно вірили. На таких частуваннях не велено було бути жінкам, бо зурочать полювання.
На Галичині й Волині дотримувались такого звичаю: на Михайла чи день опісля власники коней йшли купувати для них барвисті стрічки та голосні дзвіночки (бажано з бронзи, щоб добре бриніли), готуючись до Різдвяних свят. Адже Михайло любить вкрити землю снігом і вдарити морозом, що віщує холодне і сніжне Різдво. А хіба можна уявити українське Різдво без пари вороних з дзвіночками та барвистими стрічками, запряжених у сани, на які всілися колядники?..
У цей день також прогнозували майбутню весну. У народі кажуть: якщо Михайло дощем не услужить, то добру й суху весну ворожить. На Михайла ніч ясна – весна буде красна.
Підготував Тарас ЛЕХМАН.