Site icon Голос Сокальщини – новини Сокаля, Шептицького

Українці 14 жовтня святкують День Покрови Пресвятої Богородиці – історія свята

День Покрови Пресвятої Богородиці — велике християнське свято, яке щорічно відзначаємо 14 жовтня. Його історія сягає початку X століття, коли у Влахернському храмі (передмістя Константинополя) відбулося дивне об’явлення. Саме тут зберігалася риза Божої Матері, а також її головна покрова та частини пояса, які ще в V столітті були перенесені з Палестини.

Сарацини-загарбники взяли в облогу місто й загрожували зруйнувати його дощенту. Не знаючи як відвернути загрозу, мешканці міста зібралися у храму на молитву. Та жив у тому місті юродивий Андрій, який ще хлопцем потрапив у полон і був проданий у рабство жителю Константинополя. Приблизно о четвертій годину ранку під час молитви підняв очі до неба і побачив Пресвяту Богородицю, яка покривала людей своїм покровом-омофором. Таке ж видіння побачив і Єпіфаній — побратим, а за деякими джерелами, учень Андрія. Це стало добрим знаком. Візантійці перемогли ворога, прорвали облогу. На згадку про це чудесне з’явлення людям Матері Божої і святкується Покрова Пресвятої Богородиці.

Запорозькі козаки вважали своєю покровителькою саме Святу Покрову. На Запорозькій Січі була й головна церква, збудована на Її честь. Існує переказ, що після зруйнування у 1775 році Запорозької Січі московитами козаки, які попросили захисту турецького султана, забрали зі собою й ікону Пресвятої Покрови. І тепер Богородиця-Покрова вважається небесною заступницею українського війська, А віднедавна офіційно святкуємо на Покрову День захисника України.

В Україні Покрова відкривала весільний сезон. У свято незаміжні дівчата йшли до церкви молитися і просити Богородицю, щоб “покрила їхні голови чи хусткою, чи шматиною, аби не ходити дівчиною”, щоб “привела під вінець”.

У народі кажуть:
– Покрова землю криє багряним листом.
– Якщо береза й дуб до цього дня залишаться без листя, то це віщує теплу зиму й легкий рік.
– На Покрови вітер дме у різних напрямках, то зима буде мінлива.

Тарас Лехман

Exit mobile version