У складі нинішньої Сокальської районної ради 74 депутати, серед них – трохи більше десяти жінок. В Сокальській міській раді в депутатському корпусі вже трохи більше жінок: – з 36 депутатів – шістнадцять. Мабуть, саме їх присутність стримує депутатівмужчин від сплеску емоцій, сприяє толерантній поведінці. А жінкидепутати беруть активну участь в обговоренні питань на сесіях, працюють у депутатських комісіях, приймають виборців і стараються їм допомогти. Вони – активні, цілеспрямовані, ділові і в той же час – жіночні.
Ми попросили кількох жінокдепутатів Сокальських районної та міської рад розповісти про свою діяльність.
Ірина ЗДЕРКА, депутат Сокальської районної ради:
– Я депутат районної ради, пройшла за партійними списками ВО «Свобода». І кожен перший понеділок місяця у приміщенні Жвирківської селищної ради проводжу прийом громадян, які висловлюють свої скарги, побажання, просьби. До речі, депутатів районної ради від різних партій, які живуть і працюють на території Жвирківської селищної ради, у Сокальській районній раді є чимало. І кожен з нас, представників різних партій, може у різних напрямах допомагати людям, які мешкають у Жвирці, Завишні…
Працюю у комісії праці та соціального захисту. В нас є традиційні питання соціального характеру, з якими нас знайомить начальник управління праці та соціального захисту Володимир Огінський, котрий їх обґрунтовує і подає певні пропозиції. Вивчаємо це питання, а тоді приймаємо відповідне рішення. Також розглядаємо програми соціального характеру і під них виділяємо кошти. Насамперед, це стосується програми для лікування дітей, хворих на ДЦП, а також для соціальних потреб вояків УПА, чорнобильців, афганців.
Перед сесійним засіданням наша фракція «Свободи» завжди збирається: обговорюємо деякі важливі питання порядку денного. Формуємо спільну позицію: за що будемо голосувати, а за що – ні. Звичайно, трапляються у фракції дискусії і розбіжності думок. Але, якщо більшість проголосує, то меншість підкоряється. Має бути дисципліна.
Мені видається, якби в районній раді було більше жінок, то робота була б результативнішою, бо при всій повазі до наших мужчин, їм бракує послідовності. Виступають багато, подають слушні пропозиції, а до спільного рішення дійти не можуть, справу до кінця не доводять. Жінки поступливіші, ідуть на компроміс. Тому, вважаю, що жінці, мабуть, не варто обмежуватися лише сім`єю, кухнею та роботою, бо депутатство підвищує самооцінку. А найголовніше те, що є можливість допомагати людям. В мене така натура, якщо взялася за якусь справу, то намагаюся її вирішити. А не так: хай пливе собі за течією.
Надія БАГРІЙ, депутат Сокальської міської ради:
– Працюю у комісії охорони здоров`я, соціального захисту, праці, освіти, культури. Я – депутат-мажоритарник, до мене приходять виборці з різних особистих питань: оформити субсидію, отримати допомогу. От, наприклад, Наталія Кшебіт взяла в свою родину на виховання четверо братових дітей, і їй матеріально тяжко, тож вона прийшла до мене по допомогу. Але депутати міської ради не мають депутатського фонду, тому порадила їй написати заяву до депутата обласної ради Андрія Кінаха, і він допоміг. А також паралельно допомагаю людям від ВО «Свобода», бо я заступник голови районної організації з організаційних питань. Приймаю людей, записую їх проблеми, і тоді наша районна організація намагається якимось чином допомогти їм.
От у нас у мікрорайоні, по вул. Героїв УПА, розмовляла з жителями, і вони висловили пропозицію, щоб молоко продавали не на стихійному ринку, а якийсь фермер чи агрофірма, воно було б уже перевірене і, в той же час, як домашнє. Зверталася до керівника агрофірми «Білий Стік» Олега Іванчини, але, на жаль, цю пропозицію не підтримали депутати, бо потрібне приміщення і відповідні умови для такої торгівлі. Зверталася до мене багатодітна мама, стосовно якої затягувався процес присвоєння звання «Матигероїня», – і вдалося допомогти. І звання присвоїли, і матеріальну винагороду виплатили. Жінка, яка мешкає у гуртожитку по вул. Героїв УПА і має двох дорослих синів, просила покращити житлові умови за рахунок виділення ще однієї кімнати в гуртожитку. Але, на жаль, не вдалося тій жінці допомогти.
Коли обрали депутатом міської ради, то в мене було стільки ентузіазму і впевненості, що за нашу каденцію нам вдасться впорядкувати міський парк. Я за те, щоб робити потрохи, але добротно. Зручні і міцні лавки, потім упорядкувати клумби, а не так – на один сезон і поламалися. Треба вкладати кошти, але з розумом і користю для жителів міста. Моя маленька внучка, коли приїжджає влітку з Харкова, не розуміє, чому в парку росте кропива. Або і екологію міста. Бажання, ініціатива працювати заради громади є. Але бюджет міста не дозволяє всього зробити, що запланували.
Світлана МУСІЙ, депутат Сокальської районної ради:
– Депутатом Сокальської районної ради обрана вперше. До цього мала досвід, адже була депутатом Жвирківської селищної ради. Можливо, хтось думає, що депутатство – це благо. Для мене ж – величезна відповідальність і обов`язок перед людьми. Я – депутатмажоритарник, обрана громадами с. Завишень та смт. Жвирка. Входжу до складу депутатської фракції партії «За Україну!» Працюю в комісії з питань освіти, культури, туризму та духовного розвитку. Зустрічаюся зі своїми виборцями під час різних заходів, сходів села, а також у Жвирківській селищній раді кожної першої середи місяця.
Досвід, який набула у Жвирківській селищній раді, частково допомагає у роботі. Селищна рада є самодостатньою, і ми мали змогу дійсно робити конкретні справи. Рішення, які приймали, старалися виконувати. Така практика розпочалася за попереднього голови Надії Іванойко. Пріоритетними завданнями для нас були добрі справи для людей. Тішимося, що депутатам нашого скликання вдалося виділити кошти на водопровід, який зв`язав Жвирку із Сокалем; провести реконструкцію Народного дому с. Завишень; з добудовою ФАПу; частково відремонтувати дороги, які є на балансі селищної ради; відновити вуличне освітлення, та багато інших справ. Тепер селищний голова Іван Кошлай і новий склад депутатського корпусу продовжують плідно працювати над вирішенням проблем, і це тішить. Звичайно, хотілося б зробити набагато більше.
Стан доріг, особливо тих, які не є на балансі Жвирківської селищної ради, просто катастрофічний. І вулиці Українська і Полуботка, що на Завишні, не витримують жодної критики. Мізерні кошти, виділені для ремонту, не дають змоги навіть провести ямкового ремонту на невеликій частині наших доріг. Потребує реконструкції місцевий стадіон. Немає жодного дитячого майданчика в с. Завишень.
Частково вирішена проблема довозу дітей до школи. Після обрання мене депутатом, подала запит на ім’я попереднього голови РДА та начальника відділу освіти про забезпечення підвозу дітей до школи автобусом «Школярик». На сьогодні майже 100 учнів зі с. Завишень по бездоріжжю долають шлях до Жвирківської ЗШ та 14 – до Сокальської гімназії. Це питання вивчалося, але «Школярика» не одержали через те, як пояснили нам, що існують певні правила щодо відстані до школи. Все ж до наших просьб дослухалися, і тепер розклад ранішнього рейсу маршрутного таксі співпадає з розкладом уроків школярів, які їдуть за кошти батьків. Ця проблема до кінця не вирішена, бо невеликий за розміром автобус не може перевезти всіх бажаючих, а також більше немає жодного рейсу впродовж дня, тому зі школи діти змушені добиратися пішки.
Вдалося вирішити й питання про відновлення зупинки поїзда СокальЛьвів у Завишні. Це дуже зручно для тих людей, які працюють на підприємствах Червонограда.
Хвилює невирішеність багатьох проблем, зокрема, стану моста через р. Західний Буг, який з’єднує Жвирку зі Сокалем. Він зруйнований, огорожа та відбійник здеформовані, що утруднює перехід пішоходів по тротуару.
Зверталися батьки дітей ДДУ «Сонечко», що у Жвирці. Дитсадок побудований на колишньому озері, і тепер через підняття підземних вод замокає підвальне приміщення, поширюється сирість. Комісії спеціалістів вивчали це питання і воно сьогодні на контролі.
Одним з першочергових завдань в нашому окрузі стає проблема добудови Завишенської школи. Кілька років тому тут створили НВК. Дуже добру справу зробив відділ освіти для наймолодших жителів села, бо тепер не треба їздити в дитсадок на Жвирку. Проте тісно стало школі. Один клас прохідний, в іншому – сирість, до їдальні доводиться йти через подвір’я, вчителі не мають учительської, діти – спортивного і актового залів. У районній програмі «Дошкілля» передбачено добудову Завишенського НВК у 2013 році, але реалії вказують на те, що, через складний бюджет, цього року хтозна чи вдасться зрушити справу з місця.
Нещодавно виникла ще одна проблема – вивіз сміття. Мешканці не звикли, що за цю послугу потрібно платити, а ЖКВ встановив ціну. Декому ця сума видалася завеликою, хтось нормально сприйняв, а хтось пробує відмовитися від послуги. Шляхом тлумачення, компромісу спільними зусиллями помалу вирішуємо це. Кожна людина має усвідомити, що від неї залежить екологічний стан довкілля, і, звичайно, вимагати належного виконання роботи, за яку платить.
Радіємо, що маємо в селі чудовий сучасний Народний дім. Нове затишне приміщення, творчий колектив однодумців, які працюють тут, приваблюють молодь. Формування здорового способу життя, культури поведінки молоді в громадських місцях має стати спільною справою сім’ї, школи, влади.
Завишень і Жвирка – це мої рідні села, і я сповна вболіваю за місцеві проблеми. Переконана, якщо кожна людина на своєму місці працюватиме чесно, з повною віддачею сил і відповідальністю, то світ зміниться на краще!
Уляна ПОКИДКО, депутат Сокальської міської ради:
– Мене вперше у моєму рідному мікрорайоні (вулиця Героїв УПА) обрали депутатом Сокальської міської ради. Проблеми виборців мені дуже добре відомі, бо вже 45 років проживаю саме тут. Це з одного боку легше, бо дуже добре розумію їх, але без допомоги виборців не завжди нагальні проблеми змогла б вирішити. Маю помічників. Серед них – голова будинкового комітету будинку №9 по вул. Героїв УПА Оля Шаншашвілі. Інші голови ініціативних груп багатоповерхівок теж долучаються до спільної роботи. Бо деякі виборці не завжди розуміють діяльність депутата. Вони вважають: якщо ми вас обрали, то мусите одразу і все зробити. А те «одразу і все» можна зробити лише, коли є достатньо коштів у міській казні. Є багато таких справ, де ми залежні від вищого рівня посадовців. От мене душа болить не лише за мій округ. Не можу не сказати про міст, який сполучає Жвирку з Сокалем. Я неодноразово на сесіях ставила питання стосовно того, що перила на ньому деформовані. Там небезпечно ходити маленьким дітям, мамам з дитячими возиками і стареньким людям. От мешканці нам часто звертають увагу на дорогу від старої автобусної і далі до Поториці, просять міську раду її зремонтувати, а вона не належить міській раді, це дорога обласного значення. Люди не знають, а вже нарікають на місцеву владу.
Працюю у складі комісії з благоустрою і є інспектором. Мені часто доводиться ходити з комунальниками і звертати увагу мешканців мікрорайону на те, що вони не у призначеному місці скидають будівельне сміття. На газонах власники квартир складають будівельні матеріали, припарковують автомашини. Є затверджені правила благоустрою і їх треба дотримуватися. Під час перевірок складатимемо протоколи про порушення законодавчих актів у сфері благоустрою. На жаль, у нас люди більше вимогливі до когось, аніж до себе. І в тому наша біда. Дуже хочу допомагати людям, які обрали мене депутатом. Оформляю акти обстеження помешкань тим, котрі збирають документи на субсидію. Що в моїй компетенції, те роблю для людей і благоустрою.
Валентина МИХАЙЛЕВИЧ, депутат Сокальської міської ради:
– Мене вже вдруге сокальчани обирають депутатом Сокальської міської ради. Першу каденцію – за партійними списками районної організації Конгресу українських націоналістів, а вдруге пройшла як мажоритарник. Але склалося так, що і першого і другого разу мене обрали головою постійної депутатської комісії з питань культури, медицини, освіти і спорту. Тішуся з того, що в першій каденції, з допомогою комісії, яку очолювала, вдалося відкрити додаткові групи у дитячих садочках №№ 5, 9, «школісадку». І тепер вже немає черг у дошкільних закладах. Більшість дитсадків побудована ще за радянських часів, тому найпершою проблемою є ремонт дахів. У дошкільних установах №№ 1, 9 поміняли старі дахи на шатрові. Плануємо практично у всіх інших приміщеннях зробити те саме. Звичайно, то нелегко дається, бо часто дискутуємо, дехто з депутатів вважає, що необхідно більше коштів виділяти на ремонт доріг. Погоджуюсь з ними. Але ж ми зобов`язані оберігати здоров`я, сприяти всесторонньому розвитку наших дітей, майбутнього нації. Бо ж якщо протікатиме дах, в приміщенні може кинутися грибок, то про яке здоров`я діточок можна говорити? Більше коштів потрібно виділяти і на харчування вихованців дошкільної установи. Поки не буде змінена законодавча база, поки дошкільні установи не будуть на утриманні держави, доти ми зобов`язанні допомагати їм чим можемо. Треба поміняти пральні машини, газові плити. Наша комісія відстоює проблеми сокальських дитсадків. Бо така наша місія.
До мене, як до депутата-мажоритарника, приходить чимало малозабезпечених сокальчан, в котрих тяжке матеріальне становище, мають дітейінвалідів чи самі інваліди. Ми складаємо акти обстеження їх житлових умов, які скеровуємо у відповідні соціальні служби. Тоді ці люди отримують хай невелику, але матеріальну допомогу. Мешканці вулиці Кармелюка зверталися з приводу водопостачання і вдалося вирішити їх проблему. Завжди намагаюся відгукнутися на просьби людей, хочу, щоб їх проблеми були позитивно вирішені. Чи це побутові, чи з освітленням вулиць або ремонту доріг… Для того нас обрали, щоб ми служили людям.
Лілія ОВЕРЧУК, депутат Сокальської районної ради:
– Я – секретар комісії з питань промисловості, підприємництва, комунального майна, інфраструктури, зовнішньоекономічної і транскордонної діяльності у Сокальській районній раді, а мій чоловік – секретар тієї ж комісії, але в обласній раді. Комісія районної ради збирається згідно з регламентом роботи, розглядає порядок денний засідань сесії районної ради, а також, коли вирішуються актуальні питання. Засідаємо переважно у повному складі, трапляються дискусійні моменти, але ми шляхом голосування доходимо до спільної думки, хоча в комісії працюють депутати з різних фракцій: «Свободи», «Фронту змін», Конгресу українських націоналістів та «Батьківщини». Дуже добре те, що в районній раді тепер через електронну пошту, надсилають депутатам необхідні для роботи документи, порядок денний сесій, проекти рішень. Маємо змогу з ними ознайомитися, попрацювати і на сесію йдемо вже зі сформованою власною думкою. Окрім того, перед засіданням збираємось ще фракцією, обговорюємо питання і формуємо спільну позицію. Нині ми бачимо величезне соціальне розшарування нашого суспільства. Більшість громадян живуть за межею бідності, мають багато соціальних, житловоекономічних, побутових проблем. У певному сенсі тут порушуються їхні права. У демократичній, правовій державі порушене право можна захистити.
Як це відбувається в нашій державі, яскраво свідчать звернення громадян до депутатів. До мене дуже часто звертаються мешканці з мого рідного Тартакова. Православна громада звела у селі храм, допомагаю їм в оформленні документації. Мешканці Борку просили допомогти у вирішенні питання з межею, ходили у різні інстанції дуже довго. Тоді я звернулася у прокуратуру, приїхала комісія, і справу вирішили. Готую багато звернень стосовно стану доріг, бо ще як підприємця, який займається перевезенням пасажирів, мене ця проблема дуже тривожить.
Звернень надходить багато, але гроші на капітальний ремонт доріг ділять наверху. І поки що – результату – жодного.
Ось у Великих Мостах влітку районна організація ВО «Свобода», серед пікетувальників була я, перекривали дорогу, вимагаючи її зремонтувати. Що ж – начебто полагодили. А вже взимку – яма на ямі! Була така думка, щоб депутати районної, місцевих рад перевіряли якість доріг. Але не вірю, що це щось дасть. Мені прикро казати, але здається, що гірших доріг, як у Сокальському районі, ніде немає. Коли не можу вирішити якихось проблем на районному рівні, то звертаюся до депутата обласної ради Андрія Кінаха, а це мій чоловік, ми з ним, як то кажуть, в одному напрямку йдемо, і він завжди старається допомогти. Знаю, що зараз він працює над тим, щоб для Сокальщини виділили кошти на ремонт доріг. До слова, ці всі дрібні ремонти окремих доріг були зроблені завдяки йому.
А в нашому депутатському корпусі хотіла б, щоб депутати активніше висловлювали свої думки, вміли толерантно вислухати своїх колег і доходили до консенсусу.
Єлизавета ЦАР, депутат Сокальської міської ради:
– Проблем у Сокалі багато, але, щоб їх вирішити, необхідні кошти. 75 відсотків з міського бюджету іде на утримання дитячих садочків. І якщо, наприклад, нинішній місцевий бюджет є 13 мільйонів гривень, то можна собі уявити, що залишається на вирішення проблем міста: а це дахи, дороги, благоустрій… Ще восени планувався ремонт доріг у місті, але в казначействі були заблоковані рахунки, і комунальники та дорожники не могли цього зробити. У міській раді мене обрали секретарем комісії з соціальноекономічного розвитку, житловокомунального господарства, регулювання тарифів, благоустрою, контроль за використанням комунальної власності та приватизації. Комісія спільно працює з комунальними підприємствами міської ради.
Вони висловлюють свої пропозиції, ми – свої, дискутуємо, але питання вирішуємо. Кожен член комісії прагне, щоб благоустрій у нашому місті покращився. І ми стараємося допомагати в цьому. Хочемо, щоб місто було затишним, красивим і зручним для жителів. Щоб ми зберегли те, що нам залишили предки. Мені б дуже хотілося, щоб Сокаль потопав у зелені дерев. Не хочу нікого образити, але як старожил міста, вважаю, що не завжди доцільно використовували кошти. От, наприклад, думаю, що не потрібно було робити таких великих площ у Сокалі.
Ми вже третій рік боремося зі стихійною торгівлею у центрі міста. Дуже часто розмовляю з людьми, прошу, переконую їх перейти торгувати на базар, адже це, насамперед, не гігієнічно – продавати продукти на тротуарі. Є ж постанова виконкому про заборону стихійної торгівлі у центрі. Не раз і з представниками міліції підходила до тих жіночок. Допомагало лише на кілька днів, і знову те саме.
Я противник стоянки автомобілів у центрі Сокаля. Ось, наприклад, на дорозі біля пам`ятника Тарасові Шевченку. Там ні проїхати, ні пройти. Дуже тішуся, що мені, як депутату міської ради, вдалося дещо зробити: врешті забрали сміттєві контейнери з центру, навпроти «Приватбанку». Болить, що власники автомобілів дуже часто утворюють стихійні автостоянки на газонах. Є ж стоянка біля крамниці «Рукавичка». Там позрізали стільки красивих лип. А я ще пригадую, як їх садили. Тоді у міській раді чи будинкоуправлінні працював такий пан Литвин, мешканець Поториці, і якраз він садив і доглядав за тими деревами, які нині позрізали. Ще кілька слів хочу сказати про наш парк. Минулого року ми організували толоку, повичищали там. Серце крається за ті понищені сходи, якими колись можна було зійти на берег Бугу. Нині там «панує» борщівник та сміття. Нема лавочок, щоб старші люди могли сісти відпочити, нема туалету. Добре, що врешті зробили проект того парку, але, думаю, що тільки через років сорокп`ятдесят його вдасться втілити у життя.
На жаль, на ті 25 відсотків, що залишаються з бюджету – дуже не розженешся, дахи, дороги треба ремонтувати. В Сокалі не працює економіка, тому й тарифи на комунальні послуги такі великі, і немає коштів на благоустрій і озеленення. Маю певні зауваження щодо ефективного використання комунальної власності Сокальської міської ради. Це стосується колишнього приміщення синагоги, що у парку. Нині його орендує «Карітас», але воно потребує ремонту. Вважаю, якщо якась організація взяла приміщення в оренду, то має його доглядати.
Дуже люблю Сокаль, тут виросла, тут все моє рідне, родина, друзі. Вдячна тим людям, що за мене проголосували, і зобов`язана якомога більше для них працювати.
Марія ПОЛІЩУК, депутат Сокальської районної ради:
– Депутатом мене обирають вже вдруге. У 20062010 роках була депутатом Сокальської міської ради, а тепер – районної. Працюю у депутатській комісії з питань засобів масової інформації та зв`язків з громадськістю. Обрана її секретарем. Наша комісія розглядає актуальні питання. Ми тісно співпрацюємо зі засобами масової інформації. Часом на засіданні відбуваються гострі дискусії, але проблемні питання розв`язуємо компромісно. Бо ж працюємо для громади.
Також брала участь в роботі тимчасової комісії з вивчення питань довгобудів району. В районній раді я – заступник голови фракції «За Україну!», бо очолюю Сокальський міський осередок. Власне, працюємо над об`єднанням всіх опозиційних сил. Перед виборами ми начебто об`єдналися, але все ж у кожної партії є свої напрями. В районній раді серед депутатів кардинальних розбіжностей бути не може, бо тут присутні представники переважно національно-демократичних сил.
Мені, як жінці і творчій людині, хотілося б серед депутатів організовувати якусь культурнопросвітницьку роботу. От спорт здружує нас. Наприклад, із задоволенням брала участь у зональних змаганнях районних рад. Стала переможцем обласних змагань, їздила на Всеукраїнські спартакіади серед депутатів Верховної Ради України, Верховної Ради Криму, обласних, районних, міських рад. Дуже приємні і позитивні враження залишилися від них. Бо побачила товариське ставлення до представників Західної України. Звичайно, гострі дискусії були – навколо мовного питання та наших героїв Романа Шухевича, Степана Бандери.
Але компроміс завжди знайти можна.
Любов ВІРА, депутат Сокальської районної ради:
– Мене обирали депутатом сільської ради, а от коли районна організація Конгреcу українських націоналістів висунула мою кандидатуру по нашому округу, чесно кажучи, трохи потерпала. Адже я – директор школи, соромно буде, коли односельчани мене не підтримають, можливо, це означатиме, що щось не так робила. Але люди проголосували за мене. Я вдячна їм і водночас дуже добре розумію, яка велика відповідальність лежить на моїх плечах. Адже у селах в людей чимало проблем: соціальних, бо безробіття; екологічних, бо живемо в такому регіоні, де шахтні підробки зробили свою лиху справу. Розумію своїх односельчан, сільську владу, бо живу тут разом з ними. І коли до мене звертаються, намагаюся допомогти. В районній раді працюю у комісії праці та соціального захисту. От батьки, котрі мають дитинку, хвору на церебральний параліч, зверталися до мене з просьбою знайти можливість допомогти її лікувати у Трускавці. Я звернулася до керівників відповідних служб і це питання вирішилося позитивно. А в Межиріччі люди просять сприяння щодо відкриття дитячого садка, адже у нас є двадцять дошкільнят, яких батьки мусять возити у дошкільні установи чи в Червоноград, чи у Гірник. Але, здається, ця проблема буде розв’язана, завдяки спільному українськопольському проекту «Створення системи альтернативних форм дошкільної освіти у сільських громадах», в якому бере участь відділ освіти, сім`ї та молоді Сокальської РДА. І у Межиріччі, в нашій школі буде відкрита група з короткотривалим терміном перебування. Працюю у фракції Конгресу українських націоналістів, ми збираємось перед сесією, обговорюємо найважливіші питання і узгоджуємо, як голосуватимемо.
Наталія ШАМБОРОВСЬКА, депутат Сокальської районної ради:
– З 2004 року працюю як фермер, і весь цей час намагалася допомагати громаді сіл Скоморохи, Перетоки та Ромош. Жителі цього округу обрали мене депутатом районної ради. Люди мене знають. Коли колгосп розпайовували, то практично дали одну четверту паїв. У роботі фермерського господарства бере участь мій чоловік, а тепер ще й син. Ми маємо досить багато приміщень і стараємось їх використовувати. Хочемо створити якомога більше робочих місць, але це непросто. Виборці часто звертаються до мене як до депутата і до господарника. Просять зорати городи. Деколи і коштами треба допомогти.
У районній раді працюю по своєму профілю – в комісії з питань аграрної політики, земельних відносин та розвитку села. Комісія розглядає і вивчає сільськогосподарські програми: по тваринництву, меліорації земель, насінництву… І, звичайно, ці програми приносять користь. От, наприклад, по насінництву. Якщо агропідприємство купує елітне насіння, то йому частково повертають суму його вартості. Бо не знати, чи без компенсації він би його купував, а до того ж, потім цим елітним насінням ділився з іншими. В такий спосіб насіння розведеться і буде високопродуктивне. Але, як на мене, то найкращою є програма щодо ліквідації заболочення земель, на яку виділяють по 3004000 тисяч гривень. Ми зі Скоморохівським сільським головою Надією Гібляк неодноразво зверталися, щоб у Перетоках провели меліоративні роботи – і на ці потреби виділили 120 тис. грн. І тепер на одній із вулиць села в підвалах помешкань вже немає води. Хоча трохи і люди були винні, бо викидали сміття у рів, тож він замулився.
Але найбільша проблема у Перетоках – дороги. Вони стали небезпечними. Їде «Школярик», везе дітей до школи. Зупиняється, учні виходять, він переїжджає ті величезні ями, діти йдуть пішки, а потім заходять в автобус. Сільський голова постійно спілкується з дорожниками, просить їх полагодити той відтинок дороги, але поки що не вдалося цю проблему зрушити з місця.
І як депутат, і як фермер стараюся допомагати односельчанам. Наш сільський голова ради Надія Гібляк спонукає до активної праці, бо сама подає приклад. І ми разом працюємо над благоустроєм, добробутом населених пунктів.
Записала Оксана ПРОЦЬ.
Фото автора.