Усіх, хто в’їжджає у древнє місто Сокаль, що на березі Західного Бугу , стрічає візитна картка лівобережжя – величний храм Святого Духа , що у селищі Жвирка.
Величний!Розкішний! У сонячний день яскравий блиск його куполів освітлює усю сокальську землю
Справжня окраса і гордість Жвирки! Весь рік різнобарв’ям квітує подвір’я: від перших пролісків до осінніх хризантем…
Вздовж подвір’я – ніжно-голубі диво-ялини та акуратно висаджений живопліт із зелених туй. На церковному дворі – колишня капличка жвирківчан, яка нині є Кімнатою смутку… далі господарські будівлі, майданчик для дітей, акуратно доглянутий трав»яний килим довкола…Жоден подорожній не пройде мимо, не зупинившись біля цього куточка земного раю!
Важко повірити, що до 1994 року у Жвирці взагалі не було ні церкви, ні церковної громади. Люди, які оселились тут із різних міст і сіл не лише Львівщини, відвідували храм у Сокалі, а більшість (нема що гріха таїти) не ходили до церкви зовсім.
У 1994 році було збудовано каплицю, настоятелем якої був блаженної пам»яті отець Петро Фецюх, який освятив камінь під будівництво нового храму. І розпочалась складна рутинна праця будівництва святині: проектно-кошторисна документація, звезення необхідних матеріалів, закладання фундаменту, підвальні приміщення – усе це було зроблено громадою і отцем Петром Фецюхом до 2004 року.
З 2004 року усі проблеми і турботи з організації спорудження храму лягли на ще зовсім молоді, але міцні і надійні плечі отця Петра Звіра. Він жив будівництвом: вдосвіта і ввечері можна було побачити його на подвір’ї і на риштуваннях храму…Усі ідеі , пропозиції, задуми вирішувались разом з церковним братством, парафіянами. Кожен етап будівництва був черговою сходинкою до завершення : зведення стін , штукатурка, кладення плитки, сходи, утеплення підлоги… Справжньою подією у селищі стало встановлення семи куполів на храмі. Це дійство символізувало завершення спорудження святині.
Напевно, Всевишній благословив будівництво , бо на славу вдався храм!. Церковний гімн має такі слова :
,,В єдності сила народу!» – це справді так! Адже лише завдяки великому бажанню і наполегливій , дружній, клопіткій праці отця Петра і парафіян виросла святиня!
На завжди залишиться у пам’яті жвирківчан 8 листопада 2009 року Святого Дмитра – день, коли вперше отець Петро ввів парафіян до нового храму. Немає таких слів, щоб можна було виразити почуття людей: радість , гордість , трепет і сльози на очах.
Ось уже більше десяти років храм живе
Майже щодня різні Богослужіння: за здоров»я, за померлих, у різних наміреннях; у неділю – три Служби Божі. У церкві є три хори: чоловічий, жіночий, мішаний, які почергово дарують свій професійний і величний спів на Богослужіннях. Мабуть, жодна парафія Сокальщини , а може й Львівщини , не може похвалитись тим, що при церкві організовано заняття для творчих талановитих дітей, а при жвирківському храмі ось уже шість років успішно діє дитячий танцювальний ансамбль ,,Жвирківські візерунки». Талановитим танцюристам аплодували не лише жвирківчани, а й глядачі Львівщини і закордону. Цьогоріч і юні художники могли реалізувати свій талант: при церкві відкрито художню школу, і чудові роботи іі юних талантів уже змогли побачити парафіяни на виставці у храмі.
Парафіяни храму об’єднані у різні спільноти: найстарша – Апостольство молитви
Також при церкві Святого Духа є : спільнота “матері у молитві”, спільнота “живої вервиці”, катехитична школа для дітей.
Храм живе. Особлива цінність у ньому – Мощі Святого Миколая Чарнецького і реліквіі Святого Шарбеля.
Щороку, поповнюється ( збагачується) новими здобутками: нові дзвони, розішний іконостас, різноі величини образи, прекрасні вишивані речі, хоругви, професійне якісне озвучення- це далеко не весь перелік реліквій, якими він пишається, і багато з них придбано за кошти парафіян-меценатів. Серед жертводавців велика кількість молодих людей віком від 25-35 років- це теж є предметом годості для Жвирки.
На Великдень планується встановлення церковного хреста на подвір’ї. Нині він уже є у храмі , професійно виконаний майстром також за кошти молодого мецената.
Жвирківські парафіяни дуже дружні, працьовиті, небайдужі до чужого горя. Ніколи ще не залишилась порожньою рука потребуючого… завжди парафіяни допомагали коштами, на кожну потребу: чи то хворобу, чи смерть, чи складні матеріальні умови, чи допомога на будівництво храмів.
Підноситься до неба велич святині
Храм Святого Духа – то центр єдності душ: дитячих і дорослих, юних і старших. Він об’єднав жвирківчан у велику дружну жертовну родину, яка уміє славити Господа, допомагати потребуючим, працювати і виявляти свою щедру жертовність.
Настоятель храму Світло Христове Смт. Жвирка
– Петро Звір