Мабуть, всі читачі газети «Голос з-над Бугу» звернули увагу на оголошення, яке було поміщене в її серпневому номері про те, шо продаються малі роздрібні торгові підприємства. Звичайно, думки з цього приводу у сокальчан були неоднозначні. Одні з радістю сприйняли таке повідомлення, інші насторожено, треті — зі страхом, — мабуть, піки будуть шаленими.
І ось в редакцію звернувся житель Сокаля Сергій Володимирович Скопик, який мас намір купити магазин. Про те, які бар’єри йому доводиться долати, його розповідь. А також думки з цього приводу голови Сокальського СТ В. Л. Волошина та голови районної Ради М. І. Пшевлоцького пропонуємо вашій увазі.
С. В. Скопик , вчитель Сокальської школи-інтернату :
— Прочитавши у газеті оголошення, я і мої товариші зацікавились цією справою. Так, як і пише в повідомленні, я звернувся до керівників торгівлі з проханням продати нам магазин. Як пояснив голова Сокальського СТ В. Л. Волошин, нам можуть продати торгівельний заклад, який є їх власністю. Вибір випав на магазин № 19, шо поблизу райлікарні. .але тут почалися непорозуміння. Голова райспоживспілки П.І. Габа порадив звернутися із заявою в райвиконком. На ім’я голови райвиконкому І. А. Гайового я написав заяву, на яку дали резолюцію: вирішити згідно встановленого законом порядку». В Сокальському СТ мене повідомили, що бути чи не бути магазину можуть вирішити збори пайовиків. Зібрали збори пайовиків (але чи були це пайовики чи ні, як мені пояснили, вони мають мати членські книжки), було їх десь 40 чоловік, проти приватного магазину проголосувала більшість. Але. коли ми роз’яснили людям, яким бачимо майбутній при ватний магазин, то багато з них змінило свою думку. З хати в хату ходили ми до мешканців вулиці О. Кошового. І майже всі висловились «за». Проте на це «за» ніхто з керівників торгівлі не звертає уваги…
А щодо тривог сокальчан про високі ціни. Ми консультувались в обласному управлінні торгівлі і нам пояснили, то ми, будучи приватним магазином, зможемо купувати у держави молоко і хліб і продаватимемо їх по державній ціні. У нашому магазині було б м’ясо, яке б ми купували у місцевих жителів, теж саме стосується яєць, фруктів, квітів та інших продуктів, які будуть у надлишку в деяких господа рів. Щодо промислових товарів, то в нас вже є певні зв’язки із Закавказзям, Прибалтикою.
Та основне, що ми прагнем — це поліпшити сервіс. Своїм постійним клієнтам ми могли б розвозити молоко, хліб додому. Хочемо, щоб м’ясо теж було розфасоване: м’ясо, сало, кості, внутрішності. У нашому торгівельному закладі ми регулюватимемо цінами між покупцем і продавцем. Старатимемось якнайкраще і якнайкультурніше обслуговувати людей.
В. Л. ВОЛОШИН, голова Сокальського споживчого товариства:
— Я за приватизацію магазинів, але вважаю, що треба починати з вузького профілю. скажімо, лише з продуктових або промислових товарів. І створювати такий магазин варто б в центрі. Але це дуже не легка справа, бо немає приватного виробництва, яке б забезпечувало товарами при ватні торгові заклади.
А щодо магазину №19, то збори дільниці пайовиків проголосували проти його приватизації. У цьому районі міста ми по ставили скриньку, видали людям 79 бюлетенів, з них 5 — за приватизацію магазину і 74 — проти.
Наші торгівельні заклади належать споживчій кооперації і районна влада немає права розпоряджатися ними. Все залежить від пайовиків.
М. І. ПШЕВЛОЦЬКИЙ, голова районної Ради:
— Районна Рада — за роздержавлення торгівлі. За змагання між торгівельними державними закладами і приватними. Не хай буде добра конкуренція, шоб кожен як найкраще старався обслужити покупця, шоб від цього мали користь сокальчан.
Різні думки, різні міркування. Хоча всі мої співрозмовники за приватизацію, а от для покупців магазину почалися сходіння по муках. Цікаво, як довго вони будуть тривати?
Оксана ПРОЦЬ