Завтра, 16 грудня, мешканці Львова віддадуть шану трьом військовослужбовцям, які захищали Україну від російської агресії:
Андрію Лозі, Віктору Козирському та Степану Капію. Міська рада звертається до жителів та гостей Львова із закликом долучитися до прощальної церемонії та утриматися від розважальних заходів і святкувань у цей день.
Прощання із героями
О 11:00 у Гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла розпочнеться чин похорону Андрія Лози та Віктора Козирського. Міська церемонія прощання відбудеться о 11:30 на площі Ринок. Андрія Лозу поховають на Личаківському кладовищі, а Віктора Козирського – на Ряснянському кладовищі.
Церемонія прощання зі Степаном Капієм розпочнеться о 12:00 у храмі Успіння Пресвятої Богородиці УГКЦ в місті Дубляни. Поховання відбудеться на місцевому кладовищі.
Біографії захисників
Андрій Лоза (20.09.1982 – 04.12.2024) – львів’янин.
Закінчив Ліцей №15 Львівської міської ради. Здобув освіту у Львівському технікумі залізничного транспорту, нині – Львівський фаховий коледж транспортної інфраструктури. Працював у будівельній сфері, захоплювався футболом.
З початком повномасштабного вторгнення вступив до лав Збройних Сил України. Служив у 425-му окремому штурмовому батальйоні «Скала» Сухопутних військ. Виконував бойові завдання на Донеччині. У нього залишилися мама, сестра та двоє племінників.
Віктор Козирський (11.08.1983 – 02.12.2024) – також родом зі Львова.
Навчався у Середній школі №100. Отримав професійно-технічну освіту в Коледжі будівництва, архітектури та дизайну. Працював у будівельній сфері, любив читати й колекціонував моделі автомобілів.
З початком війни вступив до ЗСУ. Боровся за незалежність у складі 47-ї окремої механізованої бригади «Маґура». Після отриманого поранення повернувся до побратимів на фронт. У Віктора залишилися мама, дружина, дві доньки та брат.
Стефан Капій (25.03.1981 – 13.11.2024) – народився в місті Дубляни.
Закінчив місцевий опорний ліцей імені Анатолія Жаловаги, згодом здобув професію виконавця художньо-оформлювальних робіт у Львові. Працював у Львівському національному університеті природокористування, захоплювався рибальством і полюванням.
У 2020 році підписав контракт із ЗСУ. Проходив службу у 24-й окремій механізованій бригаді імені короля Данила. Із перших днів повномасштабного вторгнення перебував на передовій, воював на Донеччині. У Степана залишилися мама, дружина, син, сестра та двоє племінників.