Під час виконання бойового завдання у Донецькій області загинув наш побратим, колега, інспектор відділення тактичної підтримки патрульної поліції Львівської області старший лейтенант поліції Назарій Андрушків.
Сумну новину повідомили сьогодні у Патрульній поліції Львівської області.
Чесний, самовідданий, професіонал своєї справи Назарій служив у патрульній поліції Львівщини та з першого дня повномасштабного вторгнення боронив нашу Україну від ворога у найгарніших точках.
Був відзначений почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України “Слава і честь”.
У нього залишилася дружина, донька та син.
Висловлюємо щирі співчуття усім рідним, друзям, колегам. Назару назавжди залишиться 33 роки.
Вічна памʼять. Честь.
Про Назарія Андрушківа
Назар Андрушків у патрульну поліцію прийшов у 2015 році з високооплачуваної роботи. Рідні підтримали його вибір. Зараз поліцейський в відділені тактичної підтримки ТАКТІМ
У день повномасштабного вторгнення вже мав зібрані усі необхідні речі, поцілував дружину, сина та доньку, дав настанови зібрати тривожну валізу і бути на поготові, а сам поїхав на службу.
“За деякий час нам командир повідомив про виїзд. Ми не знали куди і що нас чекає, але мета одна — не дати ворогу жодного шансу. Після підготувань в Києві, ми колоною попрямували в Ірпінь. Потрапили під прямий обстріл. На щастя, без загиблих. Ми повернулися назад і вже, через пів години, знову вирушили туди ж, бо завдання було зайняти позиції, для виконання визначених завдань”, — розповідає Назар.
“Ми були очима і вухами військових понад два тижні. Ми чітко виконували всі завдання. Були моменти, коли вже попрощалися із життям”, — продовжує поліцейський.
Далі, Назар з побратимами з патрульної поліції поїхав на південь. Де змінилися поставлені завдання і характер ведення бойових дій. Вже там поліцейські зрозуміли, що на війні найважливіша лопата.
“Не окопаєшся — не виживеш”, — вже зараз, з усмішкою говорить Назар, а тоді було не до веселощів.
Під час виконання крайнього завдання, швидко закінчилася питна вода. Поліцейський згадує, що була нестерпна спека, ситуацію ускладнювали палаючі поля та обстріли довкола їхньої пішої колони.
“Ми використали кожну краплину, а дорога була довгою. Коли ми дісталися місця дислокації, то вода з каністри, яка була майже окропом, бо нагрілася на сонці, стала найсмачнішою, яку нам довелося пити. З того моменту ми дізналися справжній смак води і це не забути”, — занурився у спогади Назар.
На межі Миколаївської та Херсонської областей Назар пробув близько трьох місяців. Зараз він у Львові і готується з побратимами до нових завдань. Ми дякуємо Назарові і усім тим, хто захищає нашу Україну