26 лютого разом з дочкою їхала з Червонограда в Сокальську центральну районну лікарню. Дочка інвалід ІІІ групи, тож, зайшовши в Червонограді в автобус "Червоноград-Сокаль", пред'явила посвідчення інваліда. Я ішла за нею, теж маю посвідчення ветерана війни, показала його водію. А він обурився, мовляв, вже має двох пільговиків, тож треба платити. Я спокійно відповіла, що обидвоє ледве виживаємо на ту мізерну пенсію, розказала, що їдемо в лікарню, попросила, щоб взяв ще й мене по пільгах. А водій розкричався, що везти мене не буде, взяв мене за куртку і виштовхав з автобуса. Я не очікувала такої поведінки водія, тож не трималася за поручні, коли мене штовхнув, падала головою на землю, добре, що люди затримали мене, допомогли підвестися. Пасажири обурювалися поведінкою водія, але йому було все одно, люди підійшли до мене, дали мені свої координати, вони готові стати свідками і підтвердити, що так все і відбувалося. Я так перелякалася, руки тремтіли, напилася таблетків і поїхала в лікарню з дочкою.
Після відвідин лікаря, ми пішли в Сокальську райдержадміністрацію і написали на водіяхама заяву, хочу, щоб його негайно звільнили з роботи, бо як усі будуть мовчати, то нас, немічних, щодня викидатимуть з автобуса. Я встигла записати номер автобуса ВС 4796, маршрутка жовтого кольору "Червоноград-Сокаль". Хочу, аби місцева влада і керівники фірми-перевізника вжили всіх необхідних заходів до водія, а також провели роботу з іншими, щоб ті не поводилися так похамськи з простими людьми. Чекаю розповіді про вжиті заходи на сторінках газети "Голос з-над Бугу".
Ольга МАЗУРОК, жителька м. Белз.