Володимир Андрійович УДУД 20 років пропрацював на шахтах Сокальщини. Він повний кавалер ордена “Шахтарська слава“, днями побував у редакції і відповів на декілька запитань.
– Будь ласка, розкажіть коротко про себе?
– Народився в 1966ому року в смт. Жвирка. А ось уже п’ятнадцять років мешкаю у селі Поториці. Двадцять років пропрацював на шахтах. Нагороджений орденом «Шахтарської слави» трьох ступенів. Десять років відпрацював бригадиром. 15 літ трудився на шахті «Великомостівська» №3, п’ять – «Червоноградська» №1. Син пішов моєю стежиною і нині він – гірничий майстер на «Межирічанській». Дружина Надія родом з Поториці, з роду ТимошиківЛитвинів. Працювала зоотехніком у місцевому господарстві «Дружба», нині – на тепличному комбінаті ТзОВ «Сотеко». Сьогодні отримую шахтарську пенсію, діти забезпечені.
– Кажуть, що Ви плануєте висувати свою кандидатуру на Поторицького сільського голову… Що Вас спонукало на це?
– Мабуть, несправедливість. Селяни, які тяжко гарують з ранку до смерканку, не мають нічого. Ще й після так званого реформування АПК залишилися з нічим. Їх двічі обманули: вперше, коли наділили кожному земельний пай і вдруге, коли виділили майнові паї. Адже і досі 285 пайовиків не отримали свого майна. Занепад села і неправдивість спонукали мене йти на вибори. Адже хіба можливо таке, щоб колишнє господарство, яке було одне з кращих і найбагатших у районі, зійшло на ніц, а селяни, які тут працювали, залишилися при своїх інтересах. Думаймо про людей, а не тільки про себе. За Божими заповідями треба допомагати ближньому, а не забирати у нього. Чим більше старатимемося для людей, тим більше нам віддасться.
– Ви за професією шахтар, чи є у Вас навики у керуванні людьми?
– Десять років працював бригадиром на шахті, у підпорядкуванні мав дві бригади, а це 125 чоловік. Вони виконували план, користувався авторитетом, як у керівників шахти, так і у гірників. Бригада неодноразово виходила переможцем змагань. І зараз, хоча й на пенсії, коли приїжджаю на шахту, просять повернутися назад.
Однак мені добре знайомі проблеми сільських трудівників. Адже щодня повертався з роботи в село, трудився на полі.
– Яка партія висуває Вас у кандидати на цю посаду?
– Сокальська районна організація ВО «Батьківщина», членом якої є.
– Якщо Вас оберуть сільським головою, на чому акцентуватимете свою роботу?
– Особливу увагу звертатиму на розвиток соціальної інфраструктури, зокрема дитсадочків, шкіл, бо діти – наше майбутнє. Їм потрібно займатися у гуртках, розвиватися, займатися спортом, пропагувати здоровий спосіб життя. Давно пора прокласти на Поториці і у Горбкові тротуари, та спершу мусимо відремонтувати дороги. У селі Поториці працює підприємець, який виробляє плитку. Чому б не скористатися його послугами? І йому було би вигідно, і для сіл також. Думаю, знайдуться підприємці, які підуть нам назустріч.
– Що, насамперед, плануєте зробити?
– Повернути людям те, що їм належиться на майнові паї. Мусимо проаналізувати розподіл майна колишнього КСП, правонаступником якого є ТзОВ «Добробут», щоб запанувала справедливість, і селяни не відчували себе обділеними. Чимало з них мають на руках майнові свідоцтва, а нічого не отримали. Їхні паї хтось десь «прихватизував». Заборонив би також продаж горілчаних виробів поблизу шкіл.
– Яким чином наповнюватимете сільську казну?
– Поториця має зручне місцезнаходження, поблизу Сокаля, тож чимало підприємців і не тільки місцевих, з часом побажають відкрити тут свій бізнес. Я сприятиму цьому. Тож думаю, що у нас буде співпраця. Адже чим більше підприємств та підприємців працюватиме у наших селах, тим багатшою буде Поторицька сільська рада.
– З якими словами Ви б звернулися до жителів сіл?
– Я проживаю у селі Поториця і мені небайдужа доля цього населеного пункту, бо тут живуть мої діти та внуки. У кожної людини є період, коли вона повинна робити добро людям. Щоб колись після тебе хтось сказав твоїм внукам і дітям, що твій тато чи дідусь старався і зробив щось для людей.
– Дякую за розмову.
Записала Любов ПУЗИЧ.