У давні часи римські імператори робили численні спроби стерти з людської пам’яті навіть найменші спогади про життя і діяння Ісуса Христа, про священні місця, де перебував Син Господній. Тому імператор Андріан віддав наказ засипати землею священну гору Голгофу, а на ній і могилу Господню. Хоча, відомо, тіла Ісуса Христа там не було. На штучно створеному пагорбі язичники збудували святилище богині Венери та поставили статую бога Юпітера. Протягом тривалого часу вони тут збиралися для здійснення культових обрядів, зокрема – жертвоприношень.
Але через триста років християни віднайшли могилу Господню та хрест Божий, на якому і був розіп’ятий Ісус Христос.
Ця визначна подія сталася за часів Костянтина Великого, першого з римських імператорів, який прийняв рішення припинити гоніння на християн через Боже провидіння. Він відправив до Єрусалима царицю Гелену (Олену), свою 80літню матір, щоб вона доклала максимум зусиль для віднайдення хреста Господнього.
Незважаючи на всі старання, тривалий час її пошуки не мали успіху. І нарешті святиню було знайдено під храмом язичницької богині Венери. Храм негайно зруйнували й витягли на світ Божий християнську цінність – хрест, на якому розіп’яли Спасителя, та чотири цвяхи, якими було прибито до хреста Сина Божого. За деякими переказами, було знайдено не один, а три хрести й дощечку з написом: «ІНЦІ». (Ісус Назарянин, Цар Іудейський). Патріарх Макарій, що супроводжував Гелену, вирішив дізнатися, на якому ж саме хресті було розіп’ято Ісуса. А тут ішла похоронна процесія. І через умовляння Макарія до покійного почали прикладати кожний хрест. Коли ж на усопшого поклали Господній хрест, мрець ожив. Макарій воздвиг (підніс) цей хрест над людом і промовив: «Хресту Твоєму поклоняємось, Владико, і Святоє Воскрешеніє Твоє славимо!».
Цариця Гелена привезла до Єрусалима частиночку від хреста Господнього та знайдені цвяхи. Костянтин Великий наказав побудувати в Єрусалимі храм на честь Христового Воскресіння. Його будівництво завершили 335 року. 26 вересня освятили храм (але вже без участі Гелени), а наступного дня – 27 вересня – було встановлено святкування Воздвиження Чесного і Животворного Хреста Господнього.
У народі це свято називають спрощеніше – Здвиження, Воздвиження. За фенологічними спостереженнями, цього дня птахи масово відлітають у вирій, настають холоди, можуть вдарити перші приморозки. «Земля на Здвиження ближче до зими движеться». За народними уявленнями, не можна ходити цього дня до лісу, оскільки до вирію не тільки летять птахи, а й повзуть змії, тому прогулянка може бути небезпечною.
Одна з легенд розповідає, як маленька дівчинка не послухалася дорослих і пішла цього дня до лісу. У лісі вона заблукала, а коли настала темрява, то ще й впала у яму зі зміями. В огидній ямі дівчина провела всю зиму, і тільки весною їй вдалося вилізти з неї та знайти дорогу додому.
Підготував Тарас ЛЕХМАН.