Родина. Що може бути краще у світі, чим дорожить людина більше за батьківський і материнський дім? Де можна більше зачерпнути любові, де взяти більше доброти? Тож з року в рік на Сокальщині з великим успіхом проходить родинне свято української пісні. В цьому році воно відбулось 17 листопада в районному Народному домі під назвою «Ой, роде наш красний». Ведучі – мати і донька, Олена та Ірина Поліщук, запросили на сцену представників вісімнадцяти родинних колективів. З вітальним словом до них звернулася заступник голови райдержадміністрації Лариса Фарин:
– Сьогодні фінішує фестиваль родинної пісні. Це та пісня, яка об’єднує усіх членів родини і всю нашу українську державу. На сцену вийшли від малого до великого – саме так і повинно бути. Українська пісня пахне хлібом. Наша подяка Асоціації фермерських господарств та приватних землевласників та її голові Оксані Сало за багатолітню підтримку фестивалю. Разом добре працювати, співпереживати і співати. Тож нехай цей фестиваль живе ще багато років.
Присутніх також привітав заступник голови районної ради Володимир Чуб:
– Де співають – там працюють, а де працюють – там співають. Сьогодні вітаю зі святом працівників сільського господарства. До цього свята причетні всі, бо всі живемо і працюємо на цій землі. І співаємо. Дякуємо, що ви підтримуєте родинні традиції, продовжуєте їх у своїй творчості, бережете національну пам’ять і несете її нам. Бажаю вам міцного здоров’я, усіляких гараздів.
Доброго здоров’я, наснаги, ентузіазму родинним колективам побажали також голова районної Асоціації фермерських господарств та приватних землевласників Оксана Сало, в. о. начальника відділу з питань культури, охорони культурної спадщини, туризму та релігії Мирослава Михайлюк і разом з Ларисою Фарин та Володимиром Чубом вручили переможцям грамоти та сувеніри.
А далі розпочалась концертна програма. Піснею «Рідне село» її відкрили брати Войтки з Ількович. Слухаючи їх, кожен згадував своє село, рідну домівку, звідки починаються наші корені, звідки ми вирушаємо у світ і куди повертаємося. Слухачі нагородили співаків щедрими оплесками, вигуками «браво».
Найдорожча у світі людина – мама, матусенька. Коли співають про неї, у багатьох бринять сльози на очах. Не соромлячись, їх витирав сивочолий чоловік, що сидів поруч зі мною, коли родина Пиріг (мама і син) зі Стаївки виконували пісню «Мамина криниця». Мабуть, ця пісня пробудила в його душі найсокровенніше. А може, згадав, як босоногим хлопчаком пив цілющу воду з маминої криниці. Бурхливі овації лунали в залі і тоді, коли відзвучали останні акорди пісні, і коли син подарував матері букет квітів. Звичайно, без рідної мови, без пісні, без мами земля назавжди збідніє. Тому, затамувавши подих, слухали пісню «У маминім саду», яку на три голоси виконало тріо сестер Лощівських із Себечева.
А далі на сцену вийшла родина Владик зі Стременя – мама та донька. Мар’яна ще не ходила в школу, а вже брала участь у регіональному фестивалі пісенної дитячої творчості «Мамині зіроньки».Тоді журі назвало її справжнім українським соловейком. Нині дівчина зайняла перше місце у Львові на конкурсі духовної пісні, де виконала написану місцевим парохом о. Тарасом пісню «Ісусе». На прохання ведучої вона акапельно виконала куплет з цієї пісні, а разом з мамою – пісню «Чари осені» і отримала заслужені аплодисменти. Запитала п. Наталю, відколи вони співають, і почула:
– Наша родина співуча: співала моя бабуся, нині – я в церковному хорі та в Народному домі, а Мар’янка – з трьох років. Разом ми вже вдруге виступаємо на родинному святі, почули багато гарних колективів.
І справді, родинні колективи порадували слухачів українськими народними піснями, що хапають за душу, полонять своєю чарівною неповторністю, заворожують. За ними вслід летить душа і хочеться розчинитися у музиці життя. Народній пісні не страшний час, бо, як сказав поет, «вона живе у кожному із нас, мабуть таки, на генетичнім рівні». Тому шквалом оплесків зустрічав зал родини Дубецьких із Низів з українською народною піснею «Стежечка», Кіхів – «Перелаз». Подружжя Галина та Богдан Захарчуки із Великих Мостів займаються фольклористикою, записують пісні і на цьому святі представили слухачам записану на Полтавщині пісню «Летіла зозуля», яка, судячи із тривалих оплесків, припали до серця слухачам. А сестри Зарицькі з Копитова чудово виконали фольклорну пісню «Степ широкий».
Сподобались слухачам і сучасні пісні, які своїм корінням сягають народних: «Білі черемхи» у виконанні батька Ігоря та сина Романа Курачів зі Скоморох, «Калиновий гай» та «Мої сни», які легко, на одному подихові виконало подружжя Галина та Михайло Федики з Великих Мостів (на фото вгорі); «Зелен клен», її проспівала родина Керницьких з Добрячина, «Принесу тобі квіти» – Леонід та Ольга Квашинські, «Де Рось і Росава впада у Дніпро» – сестри Мартинюк з Боб’ятина. Публіка оплесками підтримувала наймолодших виконавців – сестричку та братика Атаманюків з Перв’ятич, які виконали жартівливу пісню «Ой під вишнею», а Софійка й Наталка Назар з Гути заспівали пісню «Україночка».
Завершив концертну програму виступ родини Шишків з Войславич (на фото внизу). Мама Лідія та донька Іванна – також переможець «Маминих зіроньок», прекрасно виконали «Пісню про Войславичі» та «Баладу про дві скрипки». Найвищої хвали заслужила Іванна за соло на бандурі «Плач Ярославни». Коли запитала їх, вкотре вже виступають на родинному святі, то п. Лідія сказала:
– На родинному святі вже десь уп’яте, українські пісні виконуємо із задоволенням. Іванка закінчила музичне училище і викладає в школі музику, передаючи дітям любов до української народної пісні.
Цьогорічне свято «Ой, роде наш красний», як завжди, стало ще однією сходинкою до сімейного зближення, до родинного єднання. Ми почули пісні ніжні й задушевні, мелодійні і жартівливі, далекі і близькі. А головне, вони зблизили нас, об’єднали в родину, принесли милі серцю спогади і добрий настрій.
Валентина БЛУДОВА.
Фото автора.