Село прирекли на виживання. Ціни на сільськогосподарську продукцію мізерні, ще й продати її ніде. Аби завезти на ринок молоко, доводиться більше потратити на дорогу, ніж вдасться заробити, нарікають селяни у найвіддаленішому селі Сокальщини Карові.
І не даремно, бо вартість проїзду становить 10 гривень. А бензин ще дорожчає.
Тут, як і у сусідніх селах Угнівської зони, молоко збирає завод "КОМО". Селяни не хочуть віддавати продукцію за безцінь і роблять це через безвихідь неохоче.
– Щодень я збираю від селян до 90 літрів молока, розповідає молокоприймальник села Карова Марія Струж. У березні здавали молоко 11 людей, бо в цю пору чимало корів у запусті. Проти минулого місяця дещо впала його жирність, яка становить 3,2 3,4 %.
У Карові, Піддубному та Михайлівці, як розповіла секретар Карівської сільської ради Марія Леуш, селяни зараз тримають худобу хіба що для власних потреб. Нині на сільських обійстях налічується 328 голів ВРХ, з них 208 корів та 249 свиней. Колись майже у кожному третьому дворі було дві корови, дехто тримав і більше. Натомість зараз у трьох селах знайдеш лише п"ять дворів, де є дві корови, та лише одне обійстя, де ще утримують три годувальниці. Уже декілька років у селах Піддубне та Михайлівка нема молокоприймального пункту. Місцеві жителі не йдуть здавати молоко, бо кажуть, що ціна на нього занизька.
– Люди скаржаться, що їм не вигідно утримувати худобу, каже пані Марія. Адже молокопереробні підприємства приймають у них молоко за 1,80 гривні.
І додала, що село від молокозаводів ніякої допомоги немає. Але добре, хоч вони забирають молоко. Бо їхні села віддалені, тож реалізувати його ніде.
На 26 корів проти минулого року зменшилося поголів"я і у селах Реклинець та Стремінь. Ще декілька років тому, як пригадав сільський голова Роман Левків, у Реклинці було 15 колій, у яких майже тридцять корів, а зараз лише 6. Та й корів поменшало втричі. Раніше реклинці вишукували, де пасти худобу. А тепер навколо стільки землі облогує, хоч щодень паси на іншому полі.
– Чому так сталося? роздумує сільський керівник. Просто ціна на молоко низька, селянам не вигідно утримувати худобу. Наші села віддалені від райцентру та Червонограда, тож літнім людям й продати його нікому, окрім заготівельників молокопереробних підприємств. Дехто з жителів Реклинця та Стременя здають молоко у ТзОВ "Реклинець", а хтось приватним заготівельникам. Молодші за віком можуть поїхати реалізувати молочну продукцію на ринок у Соснівку.
– Селянська праця не ціниться, кажуть й селяни з сіл Шпиколоси, Княже та Фусів. Чому ми маємо віддавати молоко за безцінь.
І виводять своїх годувальниць із стаєнь… Через що нині на одній вулиці, де є два десятки селянських господарств, побачиш тричотири корови.
– За три роки у наших селах втричі зменшилося поголів"я ВРХ, і зараз наші селяни утримують 334 корови, каже Княжівський сільський голова Галина Левусь. Коштує молоко дешево, до міста далеко. Та й село старіє: пенсіонери не можуть утримувати худобу, а молодь подалася в світи заробляти гроші на прожиття.
Молоко у селян сіл Шпиколоси, Княже та Фусів забирають ПП "Скомекс" та заготівельники Чортківського молокозаводу Тернопільської області.
Попри те, у селах все ще є господарі, які незважаючи на всі негаразди у тваринницькій галузі, тримають по декілька корів-годувальниць.
Наприклад, Марія Дзюбинська та Віра Сукнацька з Княжого тримають по три корови, стільки ж Ганна Кійко з Фусова, а у Євгенії Шкварки з Шпиколос – чотири годувальниці. Роботи у селі нема, тож жінки займаються нелегким молочним бізнесом, який приносить хоч малий, але сталий прибуток. Та й родина має на столі сметану, сир та молоко.
Селяни нині мимоволі стали заручниками ситуації: з одного боку їх обурюють низькі ціни на молоко, з іншого небезпека втратити і це джерело прибутку. Нині, на жаль, на літрі незбираного молока заробляють і заготівельники, і молокозаводи, і крамниці. І найменше селяни, які, власне, виробляють його. Через що й дійне стадо скорочується, молочні потоки маліють, а сир, молоко та сметана у крамницях і на ринку дорожчають. Вже нині на базарі півторалітрова пляшка молока коштує вісім гривень, а 200грамова пачка хорошого масла десятьдванадцять гривень в залежності від виробника. Водночас на полицях крамниць з"являється дорога молочна продукція з Білорусі та Росії. А хто ж замовить слово про українського селянина, який ледь зводить кінці з кінцями у віддаленому селі?
Любов ПУЗИЧ.
C# программирование