Села Ванів, Низи та Глухів, де проживає 2005 мешканців, розкинулись за 23 кілометри від райцентру та 15 – від Червонограда. І хоч до цього міста не так і далеко, знайти роботу селянам важко. Місцевий колгосп "Заповіт Ілічча", а потім його правонаступниця ПАФ "Нива", розпалися. І на плечі селян, мов важкий камінь, звалилася проблема: як жити далі. До того ж землю розпаювали і кожен отримав Державний акт на право власності на земельну часткупай. Та, на жаль, не всі мають змогу її обробляти, а орендар це "Лендком UA ", бере землю в оренду терміном на 15 років. Це і лякає орендодавців. Хто-зна що може статися за цей час, ось чому вони бояться віддавати їм свої паї. Відтак, навколо облогує 500600 га. Нині лише одиниці господарюють на землі, зате чимало пішли працювати на шахту чи поїхали на заробітки за кордон. А за старшими подалася і молодь.
– У наших селах хлопців та дівчат з 17 до 30 років небагато, розповідає секретар Ванівської сільської ради Мирослава Огородник. – Випускників після дев"ятого класу майже тридцять. Хтось далі пішов вчитися у Острівську чи Белзьку школу, а дехто у технікуми та училища. Більшість юнаків працюють на шахті "Степова", яка є неподалік, у “ВЕМОКомпані" та СП "КиївЗахід". А от дівчатам нині роботу знайти значно важче. Відтак більшість сидить вдома, лише декілька з них працюють у Червонограді, зокрема, на ринку й на ВАТ "Калина", фабриці "ВЕМО" у Великих Мостах. А ті, хто пішли вчитися у виші, рідко повертаються в рідне село.
– Риба шукає, де глибше, а людина – де краще, доповнює сказане Ванівський сільський голова Галина Пагула. Тож не дивно, що хлопці та дівчата, поживши у місті, хочуть комфорту. Відтак у село повертаються неохоче. Адже там нема асфальту, ні тих можливостей, які дає місто, де, зокрема, легше знайти роботу, є багато розваг аби весело провести свій вільний час. Вся причина, на мою думку, у соціальнопобутових умовах.
І справді, до цих населених пунктів важко дістатися. Давно потребують ремонту дороги на центральних вулицях Ванова, Глухова та Низів, які належать до Львівського "Облавтодору". Деякі відтинки – суцільні вибоїни. Г. Пагула пояснила, що сільська рада уже неодноразово зверталася до керівництва області, щоб дороги відремонтували або ж передали на баланс сільської ради. Та все, на жаль, безрезультатно.
– Але хіба дороги та соціальнопобутові зручності це головне? з болем каже пані Галина. Просто треба любити своє село. Де ще є на Сокальщині Народні доми, які мають такий привабливий вигляд, як у нас. Працівники культури стараються зацікавити молодь, щоразу щось проводять. Є у нас і три ФАПи, і школи, а з 2011 року запрацює і третій садочок у Глухові. У 2011му плануємо розпочати будівництво підвідного газопроводу ВанівГлухів. Ми сподіваємось, що молодь буде залишатися у селах, і вони процвітатимуть.
І дійсно, села, що належать до Ванівської сільської ради, з кожним роком змінюють своє обличчя. Стають сучасними та привабливими. Відтак чимало людей старшого віку, зокрема мешканців Червонограда, мріють про невеликий власний будиночок, клаптик землі, де можна було б за працею відпочити від галасливого міського життя, і залюбки перебираються у Ванів та Глухів. Нині тут майже немає пустуючих осель. Місцеві жителі теж дбають про свої села. Вони оновили фасади будинків, зробили реконструкції на подвір"ях, які нині нагадують маленькі оазиси. А у Глухові з"явилися новобудови на вулиці Центральній. У Ванові є три приватні крамниці та кафе, працює магазин Белзького СТ. У Глухові також є дві крамниці, у Низах три, де можна придбати все необхідне з продуктів і вже немає потреби їхати за ними в Червоноград…
Та попри всі позитивні зміни у селах, хлопці та дівчата неохоче повертаються додому після навчання. І, насамперед, через те, що тут важко знайти будьяку роботу, не те що за фахом. Промислові підприємства не працюють, сільське господарство занепадає, а інвестицій у нього нема жодних. Лише землі доволі. Та працювати на ній важко, бо треба трудитися від зорі до зорі, а прибутки хтозна чи отримаєш. До того ж в економіці криза, в політиці нестабільність, на виробництві скорочення. Нині усім виживати нелегко… А мешканцям маленьких сіл удвічі важче.
І все ж тутешні люди, привітні й працьовиті, не втратили оптимізму і віри у кращі часи. Вони радіють життю, народжують і виховують дітей, думають про день прийдешній. Цьогоріч демографічна ситуація у селах, що належать до Ванівської сільської ради, значно краща, ніж торік: народилося 21 немовля (померло 18 осіб), відгуляли 11 весіль. Повільно, але молодь все ж вертається у села. І це тішить, бо у них є майбутнє.
Любов ПУЗИЧ.