Мої батьки знали багато топонімів. Ось, мама, коли їй виповнилося дев`яносто, пригадала топоніми Узгір`я, Копань, Зарів`я, а від батька ще у 60 роках минулого століття я списав увесь зошит з іншими своєрідними топонімами з коментарями.
Проте ні батько, ні мати нічого не розповіли про могилу. Знаходиться вона у Стенятині на сіножаті. Недавно почув таку оповідь: "У цій могилі похоронені козаки Богдана Хмельницького. Її висипали побратими загиблих шапками. Пізніше польські пани розкидали і розорали її. Наші предки цей горб назвали Могила".
У ті ж часи був насипаний і інший горб, ще й досі його називають "Яном". Місцевий панполяк не встиг втекти від козаків і заховався на городі, у кущах. Козаки його не знайшли. Це сталося у день святого Яна. Пан був переконаний, що його врятував св. Ян і на цьому місці побудував каплицю, точніше ротонду, і пам`ятник св. Яну. Після війни щороку туди на Зелені свята ходила процесія з хоругвами й образами на чолі зі священиком. Біля ротонди процесія зупинялася, і священик відправляв молебень, читав Євангеліє. Та й нині біля цього місця духовна особа здійснює цей же обряд, хоча ротонди вже немає, але є дерев`яний хрест.
У роки мого дитинства це була маленька дерев`яна, здається шестигранна споруда. Наріжні стовпи різьблені, обшивка між ними теж оздоблена різьбою, дах з бляхи, а всередині великий образ Матері Божої з маленьким Ісусом. Навколо образу, оздоблені різьбою, стовпи, а з обох боків лавки.
Старші люди розповідали, що нібито під ротондою була печера чи сховище. А жив пан недалеко. Моя племінниця сказала, що на її городі ще й досі трапляється польська цегла. Бо саме там було панське обійстя. А у долині водяний млин.
Ротонду знищили у шістдесятих роках минулого століття. Все це разом з пам`ятником і хрестами вивезли і викинули у річку Буг. Недалеко від Яна стояв пам`ятник, споруджений коштом родини Радзимінських. Їх правнук Богдан, дізнавшись, що будуть руйнувати пам`ятки, вночі зняв хреста частково. Фундамент не зруйнували.
Коли ж відзначали 1000-ліття хрещення Русі, він, учитель, разом зі сусідами, поставили пам`ятку на своє місце.
Мої сусіди теж зняли чавунного хреста, а вже за України знову встановили. Біля цвинтаря, перед хатою був такий же хрест, він зберігся. Правнуки господарів цієї хати поселили в ній переселенців з Донбасу.
Зруйнована була і "свободня могила", споруджена в 1848 році з нагоди скасування кріпацтва. На цьому місці до 1000-ліття хрещення Русі спорудили нову. Її встановлювали колгоспні будівельники і багато мешканців Стенятина. Кожен допомагав чим міг. А нині біля цієї фігури висаджують квіти жінки, які живуть неподалік.
Богдан Потоцький, с. Стенятин.