Долю учасників визвольної боротьби Організації українських націоналістів та Української повстанської армії особливо важко з’ясувати тоді, коли той чи інший повстанець діяв і загинув у віддаленій від рідних околиць місцевості. Конспірація, зокрема використання псевдонімів, яка свого часу захищала членів ОУН та вояків УПА, зараз стає на заваді в пошуках рідним, землякам та дослідникам. В таких випадках про особу повстанця переважно невідомо там, де він поліг, натомість, там, де народився і мешкав до переходу в підпілля, невідомо про його долю. Саме тому особливої цінності набувають облікові документи ОУН і УПА, які дають можливість встановити особу та місце народження підпільників і вояків. Зокрема, завдяки одному з таких документів вдалося з’ясувати, що відомий на Бібреччині повстанець "Зябрик" це Василь Степанюк зі с. Вербіж (тепер с. Вербове Сокальського району), доля якого досі на малій Батьківщині була невідома.
Він народився 2 лютого 1923 р., закінчив 7 класів народної школи. До ОУН вступив у 1941 році. В УПА пішов 10 лютого 1944го, на навчання у підстаршинську школу "Олені" (діяла в Карпатах під Болеховом), яку закінчив у червні того ж року зі ступенем вістуна (молодшого сержанта). Восени скерований у ліси на південь від Львова, де формувалася сотня УПА "Жубри 2" на чолі із уродженцем Шмиткова (тепер Гута) Петром Лагодою"Громовим". Вістун "Зябрик" був призначений командиром роя (відділення) і працював на цьому посту аж до розформування відділів УПА на Львівщині в другій половині 1946 року. Пройшов із відділом всі бої та рейди, характеризувався командуванням як здібний, хоча і недбалий командир, добрий вишкільник. Мав добрий стан здоров’я і був неодруженим. Один із повстанців описав його так: "Середнього зросту, блондин, лице кругле велике, середньої статури". "Громовий" у квітні 1945 року був переведений в Судововишнянщину, а відтак через хворобу, яка потребувала операційного втручання, відправлений на Закерзоння, де пізніше повернувся до УПА. Сотню "Жубри 2" восени того ж року очолив Мирон Браницький"Буря", її перейменовано на "Сурмачі" (відділ 42А).
Після демобілізації відділів УПА "Зябрик" був переведений у збройне підпілля ОУН на терені Бібрецького надрайону, який охоплював тодішні Бібрецький, Винниківський, Новострілицький та Ходорівський райони. Імовірно, певний час працював у надрайонній технічній ланці (друкарні), оскільки в кінці 1940х років очолив її. Його завданням був передрук підпільної літератури (брошури, журнали, листівки) для потреб Бібрецького надрайону.
Облава військ МГБ 1420 жовтня 1950 р. у Бібрецькому районі виявила на північний захід від с. Вільховець криївку технічної ланки, де вилучено ротатор, чистий папір, документи, гвинтівку і автомат. Повстанців там не було. Припускаючи, що вони можуть сюди повернутися облавники встановили міну (т. зв. "сюрприз"), яка спрацювала за кілька днів, 23 жовтня о 22.30. Тоді загинув "Зябрик" і ще один, наразі не відомий повстанець. На місці події біля вбитих підібрано два автомати, пістолет, 280 патронів та документи. Відразу після цього неподалік загинув також бойовий побратим "Зябрика" Ярослав Фіцик"Чорний", який ішов з лісу, де була криївка, в бік Волощина. Тіла всіх полеглих забрали в райцентр на опізнання. Кому відомі подробиці життя та діяльності Василя Степанюка, загалом діяльності ОУН і УПА на Львівщині, просимо писати на електронну адресу mrz@ukr.net або на адресу редакції.
Володимир МОРОЗ.
На знімку: Василь СТЕПАНЮК (”Зябрик”).