Не в одній оселі сокальчан на горищі самотньо стоїть старовинний куфер чи скриня. Колись у них складали щонайдорожче: вишиті рушники, сорочки, постіль, обруси, ховали дукати, коралі, медальйони… Так було колись, коли скриня стояла у сільській світлиці, накрита вишитою серветкою і замикалася на ключ. За часів радянського панування скриню, як українську традицію, перенесли на горище, де між старим лахміттям теж ховали, що кому дороге. Хтось, можливо, якісь коштовності, хтось гроші, але й були такі, що між цього, начебто непотребу, зберігали старі світлини, документи, книжки, періодику, за які, якби знайшли, можна було постраждати. Бо на цих речах були зображені тризуб, синьожовтий прапор, в книжках статті, поезія українців, які вважалися "ворогами народу".
Але були сміливці, котрі зуміли зберегти подібні речі. До таких належала св. пам`яті Ганна Куса (Тимошик). Корінна сокальчанка, активна членкиня Сокальських "Пласту" і "Просвіти". Коли вона було ще жива, я часто спілкувалася з нею. Добродійка знала напам`ять багато поезій Т. Шевченка, співала пластунських пісень, навіть згадувала тексти ролей, які грала на сцені "Просвіти". Завжди вболівала за українську справу й ідею. Кілька років тому відійшла у вічність. Її син, Борис Кусий, приніс у редакцію цікаві, пожовклі від часу картки, які зберігала його мама в пам`ять про родичів, а також альманах "Жіноча доля" 1929 року видання. У цьому журналі, який друкувався у Коломиї, багато патріотичних поезій Уляни Кравченко, Лесі Українки, ОльгиОлександри Дучимінської, нарис Ольги Кобилянської "Московський гвер" (рушниця). Історичні дописи З. Мірної "Жінки в Українській Центральній Раді" та Марії Крушельницької "Нова жінка", оповідання Ольги-Олександри Дучимінської "Сумний Христос", Марійки Підгірянки "Примирена", розповідь доктора Ірини Величко про видання першого жіночого альманаху "Перший вінок", який започаткували Наталія Кобринська та Олена Пчілка. У "Жіночій долі" є розповіді про жіночий рух у Канаді, стрільців УГА першого корпусу, український промисел, працю в жіночих організаціях Галичини, стан руханки серед галицького жіноцтва. Тут опубліковані гуморески Остапа Вишні. Під спеціальними рубриками подаються матеріали щодо виховання дітей у сім`ї та на медичні теми. Також у альманасі є чимало календарів: постійний, табелькалендар, на астрономічний рік, церковний календар…
А також багато різноманітних оголошень. Вони цікаві. Ось деякі фрагменти з них, які подаємо мовою оригіналу. "Фірма Осип Стефанович у Львові вул. Галицька ч.16 поручає по дешевих цінах: прегарні матеріяли жіночі з вовни, шовку і бавовни…"; "поручається для всіх перворядна фризиєрня в Коломиї"; "В ювілейному році 60літнього істновання Товариство "Просвіта": нехай не буде ні одного українця, українки, який би не зложив більшого дару "Просвіти" як народню данину на освітню роботу"; "адвокат др. Андрій Чайковський веде адвокатську канцелярію в Коломиї"; "громадяне, не кидайте рідної землі, закликає товариство опіки над українськими емігрантами"; "Народна торгівля" краєвий союз споживачів у Львові, Ринок, 36 продає споживчі товари, каву, чай, какао, насіння у своїх складах, а саме: Львові, Перемишлі, Тернополі, Станіславові, Дрогобичі, Стрию, Сокалі…”; "Звертаємось з проханням до Вельмиповажаного громадянства, а зокрема всіх наших прихильників, щоби вступали громадно в члени Видавничого кооперативу "Червона калина". Членський уділ вносить 25 золотих, вписове 5 зол."; " нові театральні п’єси поручає "Русалка" Львів , Куркова ч. 10"; "першорядний готель "Народня Гостинниця" у Львові, вул. Косцюшка ч.1".; "передплачуйте часописи "Рада", "Праця", "Нова хата", "Місіонар", "Життя і знання", "Новий час", "Український голос"; "…кожна свідома громадянкаукраїнка збуває все своє молоко тілько в "Маслосоюзі", бо таким чином причиняється до розбудови рідного хліборобського промислу"…
Альманах "Жіноча доля" 1929 року випуску виходив у серії "Наша книга". Пані Ганні Кусій вдалося зберегти його: на титульній сторінці дівчина тримає синьожовтий стяг. Якби за радянських часів ту книжку знайшли відповідні органи, мала б родина неприємності.
І ще одні документи приніс до редакції Борис Кусий це запрошення його бабусі і дідусеві від церкви св. ап. Петра і Павла. Ось текст двох з них (публікується мовою оригіналу) "Сим маємо честь просити Вп. Анну Тимошик (Кольонія) і члени почетних воспріємників до посвячення нової Церкви св. Апп. Петра і Павла в Сокали, котре розпічне ся о годині 8 рано в день Зелених Сьвят 30. Мая через ЄГО ЕКСЦ. ПРЕОСВЯЩЕННОГО ЕПИСКОПА КОНСТАНТИНА ЧЕХОВИЧА. Сокаль 20. Мая 1909. Комітет церковний. Увага: Яко зверхну ознаку подасть братство церковне синьожовту кокарду. В разі потреби може Вас заступити Ваш муж".
"Сим маємо честь просити Вп. Тимошик Анну яко почетного воспріємника при посьвяченю нового образу Патрона місцевого братства церковного Ч. ПОКРОВА МАТЕРИ БОЖОЇ, котре відбуде ся о годині 10 1/2 рано в п’ятницю дня 14. жовтня підчас співаної Служби Божої в церкві сьв. Петра і Павла. Сокаль 10. жовтня 1910. Комітет церковний. Увага: В разі потреби може заступити Ваш муж. Перед і по Службі Божій можна записувати ся до Братства в закристиї".
Ці запрошення, видруковані на цупкому папері, й досі не втратили естетичного вигляду. А для сокальчан це ще одна, нехай невеличка, але віха історії Сокаля.
Оксана ПРОЦЬ.