На черговому засіданні комісії з питань захисту прав дитини Сокальської РДА, яке вела заступник голови райдержадміністрації Лариса Фарин, п’ять із п’ятнадцяти питань стосувались доцільності позбавлення батьківських прав. Перед членами комісії поставали різні сім’ї, життєві драми, за кожною з яких – долі дітей. Більшість з цих питань вирішити непросто, бо найперше необхідно зберегти дитячі душі.
Нікому не потрібна
Насті В. виповнилося лише два з половиною роки, але вона вже сирота. Дівчинці не було ще й року, коли померла мама, від батька ж залишилось лише прізвище у свідоцтві про народження. Нині дівчинку лікують від туберкульозу в Донецькій лікарні. Батько, який живе на Сокальщині, не визнає її своєю дитиною, оскільки дівчинка народилась вже після розлучення подружжя. Від першого шлюбу в чоловіка залишилось двоє синів, стосовно до яких його колишня дружина була позбавлена батьківських прав. Одружившись вдруге, він взяв жінку з двома дітьми, у шлюбі в них народилась спільна дитина. Тож тепер виховує п’ятьох дітей, а про Настю і чути не хоче. Ще тоді, коли дізнався, що дівчинку записали на його прізвище, звернувся з протестом у суд, але його позов не задовільнили. Дізнавшись про хворобу, не мають наміру забирати дівчинку з лікарні і її рідні – бабуся та сестра матері. Поки що дівчинкою опікуються медики, а що буде далі?..
На засідання комісії чоловік не приїхав. Члени комісії вирішили, що такого «батька» доцільно позбавити батьківських прав. І ще: необхідно зустрітися з рідними Насті, подивитися в очі тітці, бабусі, які не хочуть визнати свою кровинку.
Бабуся – мама
В зал зайшла сива жінка з трирічною дівчинкою, яка називала її мамою. Зі сльозами на очах жінка розповіла сімейну драму. Одна з її доньок з дитинства хворіла на астму. Виросла, але власної сім’ї не створила. В тридцять сім років народила доньку, а незабаром подалася за кордон шукати комфортний для себе клімат. Знайшла місце, де фізично почуває себе добре. А про доньку, яку залишила з матір’ю, забула: грошей на її утримання не висилає, лише вряди-годи телефонує, мовляв, сама перебивається тимчасовими заробітками. Невеликої пенсії бабусі не вистачає, щоб прогодувати, вдягнути внучку. В квартирі немає навіть телевізора, дівчинка не їсть ні м’яса, ні риби, ні фруктів. На доньку жінка не має ніякої надії, бо та інфантильна, лише туманно обіцяє забрати дівчинку до себе, коли дочка виросте, а вона матиме громадянство чужої країни. Незрозуміло, правда, для кого привела на світ дитину і як бабуся, яка вже в літах, має давати собі раду. Жінка повідомила, що просила доньку приїхати на засідання комісії, але та сказала, що не має грошей на дорогу.
Більшістю голосів члени комісії вирішили, що таку горе-матір доцільно позбавити батьківських прав. Крапку в цій справі поставить суд.
«Хату пляшками мінував»
У сестер, чотирнадцятирічної Марії та семирічної Богдани нещодавно померла матір. Дівчатка живуть у селі з бабусею та дідусем по маминій лінії. Стареньким важко утримувати внучок, тож написали заяву, щоб позбавити батьківських прав їхнього батька, який живе окремо і практично не допомагає донькам.
На засіданні цей чоловік (а він вже старшого віку) розповів, що з дружиною його розлучила теща, пообіцявши відписати за це хату. Але обманула, а сім’ю розбила. Теща ж стверджувала, що він ледарював, пив, «хату пляшками мінував», матеріально не допомагав сім’ї, тож донька, навіть будучи важко хворою, їздила на заробітки в Польщу.
Словом, класична картина ненависті між зятем і тещею. Розібратись у ній важко, а в заручниках опинились діти. Щоправда, чоловік справляв враження апатичної, людини, нездатної до рішучих вчинків. Запевняв, що хоче жити з доньками, але абсолютно нічого для цього не зробив, лише скаржився, що теща його і за браму не пускає, а не те, що в хату. Члени комісії вислухали чимало нарікань з обох сторін, довго радились і все ж вирішили не позбавляти чоловіка батьківських прав, дати шанс завоювати довіру і любов доньок, підтримувати їх матеріально, а тещі – не чинити опору. Держава ж допоможе поставити на ноги напівсиріт.
Справи розглядатимуть повторно
Ще дві справи про доцільність позбавлення батьківських прав відклали на повторний розгляд. Перша стосується сім’ї, де є троє дітей і четверта – «в дорозі». Оскільки батько цих дітей, написавши заяву щодо позбавлення батьківських прав дружини, на засідання прислав свого представника, а члени комісії мають особисто до нього чимало запитань, то слухання справи перенесли. В другій – молода жінка запевняла, що її колишнього чоловіка, який не сплачує аліментів на сина і перебуває на заробітках в Росії, потрібно позбавити батьківських прав. На запитання «чому?» відповіла, що хоче отримати статус матеріодиначки і відповідну матеріальну допомогу. Хтось некомпетентний дав їй таку пораду, адже цей статус надається лише при народженні дитини в матеріодиначки. Тож члени комісії вирішили заслухати і думку чоловіка.
…Після таких важких засідань довго не можеш прийти до тями. Чому люди так легко відмовляються від своїх рідних, тих, кому потрібна допомога, а думають в першу чергу про гроші? Чому забувають Божу заповідь: люби ближнього свого як себе самого? Чи не в тому, що забуваємо про Любов, і є причина всіх наших бід?
Валентина Блудова.