Один із керівників протинімецького підпілля на Житомирщині Василь Платонович Хома народився 1 січня 1916 р. в селі Опільсько Сокальського району Львівської області в сім’ї малоземельних селян. Закінчив 4 класи народної школи в рідному селі, після цього 57 класи у народній школі в Сокалі. У 1930 р. вступив до сокальської учительської семінарії (училища), проте після трьох місяців навчання восени 1930 р. під час т. зв. "пацифікації" був виключений з політичних мотивів. На початку 1931 року вступив до господарчосадівничої школи Товариства "Просвіта" у Миловані (тепер с. Милування Тисменицького району ІваноФранківської обл.). Закінчив цю школу у грудні 1931 р., після чого працював у філії Товариства "Сільський господар" у Сокалі, з перервою на шестимісячну практику в Українському кооперативному банку та кілька місяців роботи у районній молочарні у Перв’ятичах. У вересні 1934 р. повернувся до "Сільського господаря", де виконував функції помічника агронома та інструктора ХВМ (хліборобського вишколу молоді). Паралельно займався самоосвітою і писав статті до львівських українських часописів. У 1935 р. вступив до Українського технікогосподарського інституту заочного навчання в Подєбрадах (Чехія) на курси садівництва та техніки перероблення садовини і городини.
Коли Василь Хома долучився до ОУН невідомо, хоча вже на час пацифікації і виключення із вчительської семінарії у 1930 р. він, якщо і не належав до юнацтва ОУН, то займав свідому українську позицію. А вже 8 травня 1936 р. В. Хома був заарештований польською поліцією за приналежність до ОУН. 28 листопада 1936 року 13 січня 1937 р. у Львівському окружному суді відбувся процес проти Володимира Макара, Василя Хоми та Мирона Смулки, обвинувачених у злочині "державної зради" за приналежність до ОУН. В. Макар як повітовий провідник ОУН засуджений до 7 років ув’язнення, В. Хома як районний провідник ОУН до 5 років, Мирон Смулка муж довір’я (станичний) ОУН в Опільську був звільнений від кари. Згодом вироком апеляційного суду у Львові термін ув’язнення підвищено до 9 років. Сидів у тюрмах у Львові, Равічу, Короново і Сідлець аж до розвалу Польщі у вересні 1939 року.
Після виходу на волю повернувся додому 16.09.1939 р., певний час працював у волосному уряді волості Хоробрів, але залишив роботу за станом здоров’я. Згодом переїхав у Краків, де керував друкарською майстернею при крайовій референтурі пропаганди ОУН.
Василь Хома один із керівників північної похідної групи, очолював підгрупу ч. 5. Його маршрут пролягав через Волинь і Київ на Харків. У липні 1941 р., з приходом у Житомирську область, В. Хома, імовірно, очолив окружний провід ОУН Червоноармійської округи, проте за кілька тижнів, того ж місяця зайняв пост обласного провідника ОУН Житомирщини, оскільки його попередник Іван Луцюк"Рудящий" був змушений піти у підпілля перед загрозою арешту німцями. Протягом літаосені 1941 р. під його керівництвом в обласному проводі Житомирщини працювали Роман Марчак"Моргун""Семен Марчук", Сергій Отченаш"Сатанчук", Галина Чуйко (референт жіноцтва), Микола Кравс, ЮрійПилип Сайко"Пік" (референт пропаганди), Петро Петрига"Улас" (зв’язок) та інші.
В. Хома в той час жив на вулиці Хлібній та Путятинській, користувався псевдонімом "Василь Щербак". Там його і затримали гестапівці у листопаді 1941 р. і розстріляли.
Галина Чуйко арешт і страту В. Хоми описала так: "Якогось дня в листопаді, кілька хвилин після того, як я залишила нашу "штабквартиру", гестапо арештувало Василя Хому і його відразу розстріляли. Хоч ми були приготовані на таке, подія ця зачепила всіх, хто співпрацював з ним. Василя всі поважали і цінили як провідника і приятеля. Були певні, що він нікого і нічого не зрадить…"
Володимир МОРОЗ.