Уже третє скликання жителі сіл Княже, Шпиколоси та Фусів обирають сільським головою Галину Левусь. Жінка працює на благо громади 12 років, і радіє, коли є успіхи в роботі, і боляче сприймає, коли щось не так. Галина Юхимівна народилася і виросла у селі Бодячеві, та доля привела її в Княже, де вона мешкає уже 39 років. Тож знає односельчан та жителів Фусова й Шпиколос від малого до великого. Їй добре знайомі проблеми кожної сім’ї, вона намагається допомагати людям і сприяти вирішенню їхніх проблем. А проблем у цих населених пунктах вистачає. Це і дороги, і неналежна робота закладів соціальної сфери…. Часом сільському голові доводиться самотужки шукати вихід із лабіринту місцевих проблем. Та усі ці роки Галина Левусь успішно дає собі раду, бо їй найбільше болить доля територіальної громади в цілому і окремого її громадянина. Про це наша розмова з нею.
– Галино Юхимівно, Ви уже дванадцять років працюєте сільським головою. В чому секрет успіху?
– У довірі жителів сіл Княже, Фусів, Шпиколоси. Далеко не всі перші кроки на цій посаді давалися мені легко. Спочатку бракувало досвіду, потрібних знань, але покладалася на громаду і вона допомагала мені. Траплялися питання, вирішити які самотужки було дуже складно, от і доводилося звертатись за допомогою до вищих інстанцій, голів райдержадміністрації та районної ради. І там мала підтримку і взаєморозуміння, бо вирішувала ті наболілі питання, які зачіпали інтереси всієї громади.
– Що було найважчим за цей період?
– За дванадцять років бувало порізному… Але найважче із розпаюванням землі та видачею Державних актів на право власності на неї. Тоді було чимало нарікань від мешканців. Усім не вгодиш. Та усі пайовики отримали на руки Державні акти… Були і приємні моменти, наприклад, відкриття лікарської амбулаторії сімейної медицини. Досі жителям наших сіл доводилось їздити за медичною допомогою у Сокальську ЦРЛ.
Отож люди старшого віку приходили і дякували, що можуть отримати кваліфіковану медичну допомогу лікаря на місці. А ще вдалий виступ футбольної команди, яка функціонує у Шпиколосах. Але й нині працювати також нелегко. Бюджет маємо дотаційний, на жаль, резервів для його поповнення не знайти. В сільській раді всього п“ять штатних працівників, а спектр послуг і вимоги до роботи зростають.
– Розкажіть, будь ласка, про найактуальніші проблеми і як плануєте їх вирішувати?
– Найболючіші питання – це ремонт доріг, об’єктів соціальної сфери, благоустрій території, освітлення вулиць тощо. На жаль, у місцевій казні нема для цього достатньо грошей. Адже на території сільради діє лише декілька підприємств в сфері торгівлі. А це – дуже маленьке джерело надходжень до сільської казни. Брак коштів не дає можливості вирішити навіть нагальні проблеми, зокрема, відремонтувати місцеві дороги. Торік сільська рада взяла на баланс дорогу – понад один кілометр по вулиці Сокальській, яку висипали білою глиною. На жаль, це не вирішило проблеми. Глина розчинилася й нині по цій вулиці не можна ні перейти, ні проїхати. І, як на зло, у сільської ради нема коштів, аби відремонтувати її як належиться. Тож звертаємось до усіх з проханням допомогти у цьому. Є й чимало інших проблем. Зокрема, наші села значно віддалені від райцентру. Селянам важко дістатися до Сокаля на роботу чи у будьякій справі, бо громадський транспорт курсує не завжди. До того ж у грудні зняли рейс автобуса на 11 год. 30 хв., який був вигідним для усіх, а залишили на 9 год. 15 хв. і 14 год. 30 хв. Жителі наших сіл зверталися в райдержадміністрацію, аби повернули цей рейс, і сподіваємось що до нас прислухаються.
– Чи можете похвалитись якимись здобутками в 2011 році?
– Сільська рада перевиконала бюджет. За минулий рік особливих здобутків немає. Хіба що підсипали дорогу породою з Шпиколос до Княжого (50 машин червоної породи виділив ПП «Західний Буг»). За кошти відділу освіту РДА закінчуємо ремонт спортивного залу у Княжівській школі, який два роки був у аварійному стані, бо давно вже підлога прогнила та стеля обсипалася. Уже вкотре наша громада довела, що вона дружна і працьовита: коли розбирали спортзал з кожної хати приходили допомагати батьки дітей. Торік поставили нові котли та зробили ремонт теплотраси у школі. У цьому році виділили 120 тисяч гривень бюджетних коштів на ремонт дитячого садочка і замінили пічне опалення на центральне. Це економно і тепло. У школі зробили внутрішні туалети. А от проблем, навпаки, побільшало. Є чимало планів на майбутнє, які почнемо втілювати в життя тоді, коли надійдуть кошти.
– Галино Юхимівно, що плануєте зробити уже найближчим часом?
– Плануємо за рахунок спонсорської допомоги ПП «Західний Буг» поміняти вікна у Княжівській школі… Задумів є багато, їх ми виклали у програмі соціальноекономічного розвитку територіальної громади, яку затвердили 13 січня на сесії сільської ради. Будемо шукати кошти, аби реалізувати задумане.
– Як виглядає демографічна ситуація у селах, що належать до Княжівської сільської ради?
– Торік у трьох селах народилося 16 дітей, а померло 35 осіб. П“ять молодих пар стали на рушничок щастя. Проживає у нас і 26 багатодітних родин.
– Чи залишає село молодь?
– Ні. Хіба що їде навчатися. Зате торік 20 громадян купили у наших селах будинки і переїхали сюди жити. Хочемо закласти новий квартал забудови індивідуального будівництва, тож виготовляємо генеральний план забудови села Княже. Також селяни добудовують чи перебудовують старі індивідуальні будинки.
– Які перспективи сільськогосподарської галузі на території сільської ради?
– Маємо два фермерські господарства – «Шпиколоси» та Андрія Корнія. Ще 1520 гектарів орендує у селян ПП «Західний Буг» Радехівського цукрового заводу.
– А чим зайняті мешканці сіл?
– В основному, в індивідуальному секторі. Працюють на землі, годують худобу, возять на базар молоко…
– З якими питаннями до Вас звертаються жителі?
– Хто з чим: одні приходять, аби взяти довідки на отримання пільг чи виготовити документи, інші просять виділити земельну ділянкупай в натурі, а дехто просто – поради…
– А як щодо соціальної сфери…
– У селах сільської ради є три Народні доми, загальноосвітня школа, дитячий садочок, три бібліотеки, лікарська амбулаторія сімейної медицини, ФАП у с. Фусів, майже десяток крамниць, аптека, млин, пилорама, де працюють місцеві жителі. Правда, бракує перукарні, майстерні з ремонту взуття та побутової техніки. Хочеться, щоб люди були щасливими і мали не гірші умови, як у місті. Обов“язок кожного сільського голови – зробити все для того, аби його громада процвітала, і життя селян було благополучним, соціально забезпеченим і стабільним.
– Дякую за розмову!
Любов ПУЗИЧ.
Фото автора.