Нині у Сокалі вже півроку – нові керівники, господарі міста. Чи пересічний сокальчанин побачив якісь зміни у нашому спільному домі? Мабуть, так. Насамперед, вулична торгівля перейшла туди, куди їй належиться – на продуктовий ринок. І тих кілька метрів тротуару по вул. Шептицького за поштою, неподалік газетного кіоску вже врешті дочекалися бруківки. Наш парк перестав бути суцільним смітником. Дрібниці, скажете, але ж з них складається наше життя у рідному Сокалі. Напередодні святкування Дня міста ми звернулися з кількома запитаннями до міського голови Богдана Зарічного.
– Богдане Степановичу, скажіть, будь ласка, яким для Вас є те крісло голови міста – твердим, м`яким, чи маєте час на ньому сидіти?
– У певні періоди – різне: тверде, коли йдуть гострі дискусії, але не видно реальної перспективи, м`яке, коли приймаються рішення і бачимо конкретний позитивний результат у житті міста. А час, щоб сидіти у ньому, мушу мати, бо за шість місяців роботи прийняв у робочому кабінеті не одну сотню мешканців міста.
– Чи став апарат міської ради для Вас командою однодумців, котрі працюють лише для сокальчан і Сокаля, чи відчуваєте дружнє плече депутатського корпусу?
– В загальних аспектах задоволений роботою апарату міської ради. Звичайно, завжди хочеться кращого, але я переконаний, що те порозуміння і дружня атмосфера, яка є в колективі, допоможе вирішувати складні завдання, які перед нами стоять.
Незважаючи на гострі дискусії, які іноді у нас виникають, відчуваю підтримку зі сторони всіх депутатів без винятку, фракцій. Можливо підтримки різна, але вона однозначно є, за що я їм вдячний.
– Чи є привід, аби покращувався у Вас настрій, коли об`їжджаєте наше місто і бачите у ньому зміни?
– Так, вважаю, що за такий короткий час ми дещо зробили у місті. Але, повірте, під час об`їзду, як правило, увага та думки зосереджуються на тих проблемах, які хотілося б вирішити. Вже півроку дивлюся на Сокаль не через призму позитиву, а через призму невирішених питань.
– Яким би Ви хотіли бачити Сокаль через чотири роки?
– Хотілося б, щоб це було економічно розвинуте місто, чисте, красиве, в якому для більшості громадян були б створені умови комфортного життя.
Реформовані, без боргів комунальні підприємства, відновлений міський парк, освітлені вулиці, значна кількість дитячих майданчиків, в основному відремонтовані дахи багатоповерхівок, будівництво багатоквартирних та індивідуальних будинків, поремонтовані дороги і тротуари, усміхнені і щасливі жителі Сокаля – ось чого хотілося б досягти.
– Чи Сокаль для Вас, то направду родинне місто, а сокальчани – то велика родина?
– Хоча у Сокалі живу лише 15 років, але це місто стало для мене рідним. Тут познайомився зі своєю дружиною, тут народився син. Зважаючи на те, що місто не дуже велике, має свої традиції та цінності, всетаки, навіть на відміну від сусіднього Червонограда, тут дійсно є відчуття родинного міста, відчуття великої родини. Це Ви слушно підмітили.
– Дякую за розмову, успіхів Вам!
Розмовляла Оксана ПРОЦЬ.
Світлини Василя СОРОЧУКА.