Надія БІЛИК належить до когорти новообраних керівників органів місцевого самоврядування. Вона уже рік очолює Волицьку сільську раду. І як може і вміє, спільно з депутатами та виконавчим комітетом дбає, аби села Волиця та Комарів процвітали, а люди у них були щасливі та жили заможньо. Власне, про актуальні проблеми, які хвилюють сільського голову, про першочергові завдання, які стоять перед громадою, наша з нею розмова.
– Надіє Павлівно, з чого, зазвичай, починається день Волицького сільського голови?
– Уже ввійшло у звичку напередодні ввечері планувати розклад справ на наступний день і продумувати план дій. Вранці відкриваю свій записник і бачу, що маю зробити. Щаслива, коли вдається виконати заплановане. Справ багато, хочеться встигнути якомога більше зробити, іноді навіть доводиться жертвувати інтересами родини.
– Як сприйняли обрання сільським головою?
– До того, як мене обрали сільським головою, була у декретній відпустці. Вдячна громаді за довіру, бо набрала 964 «за», а це 86 відсотків голосів. Розумію, що це не тільки повага, але й велика відповідальність за долю села і людей. На початках мені було дуже важко. За освітою я – вчитель, працювала психологом у Волицькій загальноосвітній школі, а згодом – вчителем початкових класів в Комарівській. Разом зі мною прийшов і новий секретар. Невдовзі ще й бухгалтер сільської ради пішла в декретну відпустку, довелося прийняти нову людину. Практично, ні у кого з нас не було досвіду роботи в органах місцевого самоврядування. І ми вчилися. Спершу взялися до документації. Вникали поступово. Водночас я знайомилася з підприємствами, які працюють на нашій території, вивчала бюджет та земельні питання, бо в цьому орієнтувалася поверхнево. Вагому підтримку надавали мені й керівники районної влади.
– Що вдалося реалізувати із задуманого за цей період?
– На перший погляд, рік – це багато часу, проте мало для того, щоб чимось похвалитися. Адже в дечому ми тільки на початку шляху, а дещо вже дає свої плоди. Наша робота – це безкінечний круговорот, в якому, завершуючи одну справу, ти одразу розпочинаєш іншу. Але відзначу й те, що багато чого зробив ще попередник. А мою роботу хай оцінюють люди… Коли обрали сільським головою, взяла під свою опіку дитячі дошкільні установи. Вважаю, що діти – майбутнє села, його гордість. Хочеться, аби їм було зручно та комфортно у садочку, мали всі умови для індивідуального розвитку. Почали з ремонту приміщень. Замінили також усі вивіски на державних установах, що є у підпорядкуванні сільської ради. Придбали міжкімнатні двері та вхідні в Комарівську дитячу дошкільну установу. А у Волицькому садочку на першому поверсі замінили дерев’яні конструкції на металопластикові. При співфінансуванні з районного бюджету перекрили металопрофілем дах Комарівського народного дому, поклали 300 метрів асфальту по вулиці Івана Франка. З сільської казни пішло на це 38 тисяч гривень, а левову частку – 115 тисяч гривень виділила ПАФ «Білий Стік». Наступного року хочемо заасфальтувати усю цю вулицю.
– В роботі сільського голови не буває дрібничок, все важливо. Але на чому все ж таки робите акценти?
– Пишаюся, що народилася і виросла у Комареві. Вважаю, що якщо люди обрали, то крім довіри, на мене ще лягає й часточка їхньої надії на краще майбутнє. Тож докладу усіх зусиль, аби не розчарувати їх. Відтак намагаюся працювати за принципом: «Хто звернувся до мене чи в сільську раду, має йти звідси задоволеним». Обов“язок працівників сільської ради – допомогти селянам щось вирішити, підказати.
– З якими проблемами приходять до Вас люди?
– Найчастіше звертаються із заявами про виділення земельної ділянки для будівництва чи з оформлення будь-якої допомоги, ремонту комунальних доріг… А іноді, аби допомогти у сімейних негараздах чи чварах між сусідами. На мою думку, найважче вирішувати конфлікти між людьми. Бо у кожного своя правда, а я маю знайти «золоту» серединку. Це для мене найгірше, що буває у роботі.
– Чи врегульовані у селах земельні питання?
– Жителі сіл віддали свої земельні паї в оренду ПАФ «Білий Стік», яка справно виплачує їм орендну плату. Є проблема лише із невитребуваними паями, які не можна брати в оренду.
– Чи легко знайти порозуміння із сільськими депутатами?
– Мені пощастило з командою, а це 16 депутатів, котрі злагоджено працюють над вирішенням життєвоважливих проблем, дбають про те, аби змінити на краще наші села. Завдяки діяльності сільського виконавчого комітету є взаємодія з жителями сіл, а це дуже важливо. З боку сільської ради намагаємося робити, що в наших силах.
У селах депутати працьовиті і раді допомогти. Їх легко згуртувати і це радує. Зокрема, дуже активні депутати з Комарева. Після ремонту даху Комарівського народного дому залишилося декілька листів шиферу і вони перекрили автобусну зупинку. Згодом з ініціативи депутатів Михайла Тиктора, Романа Ворони, Ярослава Дикого, Степана Синчини, Михайла Антонюка, Ігоря Сироїда ми почали централізований збір сміття. Дякуємо і директору ПАФ «Білий Стік» Олегові Іванчині за наданий транспорт. Хочеться, щоб таку ж активність проявляли і волицькі депутати.
– Майже у кожному селі одна з наболілих проблем – це дороги. У ваших населених пунктах вони ще у задовільному стані, як це вдається?
– Просто вчасно підсилюємо бічні комунальні дороги. У цьому нам надають вагому спонсорську допомогу директори ТзОВ «СОТЕКО» та ПАФ «Білий Стік» – Сергій Костюк та Олег Іванчина. Перший виділяє шлак, а другий – автомобілі.
– Яке з двох сіл, на Вашу думку, є більш перспективним?
– І Волиця, і Комарів мають однакові можливості й хороший потенціал для подальшого розвитку. На їхній території є підприємства, які наповнюють бюджет сільської ради. До того ж, обидва знаходяться близько до райцентру, що дає чималі можливості для реалізації нових проектів і залучення інвесторів. Села газифіковані. У Комареві є централізоване водопостачання, а у Волиці – люди мають колодязі та свердловини. На стадії виготовлення Генеральний план забудови Волиці та Комарева. Багато людей хочуть будуватися і просять виділити їм земельні ділянки для будівництва. Хоча не так давно почали споруджувати два житлових квартали, один на 72 житлових будинки у Комареві та на 78 – у Волиці. Селяни дбають про покращення своїх житловопобутових умов. У нас кожне обійстя, мов намальоване, доглянуте та охайне. Пригадую, торік на Свято селянки попросили назвати кращих сільських господарів. Я не знала, кого вибрати, бо їх у нас дуже багато. Люди прагнуть зробити село кращим і чистішим. Прибирають біля будинків, косять траву, роблять квіткові дизайни, дбають про охайний вигляд своїх обійсть та чистоту вулиць.
– Які у Вас плани на майбутнє?
– Ми підготували різні проекти, які розглядали і обговорювали на сесіях Волицької сільської ради. Деякі з них ввійшли в програму соціально-економічного розвитку нашої території. Зокрема, це програма з благоустрою сіл, що включає питання вуличного освітлення, комунальних доріг, екології, розвитку соціальної сфери та культури. Єдина затримка – кошти на їх втілення. Але кожен день ставить свої вимоги. І, насамперед, доводиться втілювати у життя ті проекти, що диктує життя. Залучаємо до соціальноекономічного розвитку села спонсорів. Вагому допомогу надають ПАФ «Білий Стік», ТзОВ «СОТЕКО», лікувальнооздоровча база «Ровесник», приватний підприємець Любов Брикайло, Кам’янка-Бузьке ЛВУ МГ, де працює багато жителів наших сіл. Тож у нас нема проблем із працевлаштуванням населення. Багато підприємств довозять людей на роботу власним транспортом. Вони – основні платники податків фізичних осіб.
– А які проблеми турбують найбільше?
– Одне з болючих – це Волицький народний дім, наш довгобуд. Його будівництво вважається закритим, аби відновити роботи, потрібно зібрати пакет документів. А це коштує чималих грошей. Торік цей об“єкт оглянули заступник голови облдержадміністрації Іван Стефанишин та голова обласної ради Олег Панькевич, пообіцяли сприяти у виділенні коштів на продовження будівництва. Виходить замкнуте коло, бо, навіть отримавши кошти з обласного чи районного бюджетів, не зможемо їх використати, коли не буде відповідних документів. Народний дім готовий лише на 30,3%. Тож аби його добудувати потрібні чималі кошти. Але при сприянні усіх є шанс добудовати Народний дім, а там має знаходитися сільська рада, ФАП, краєзнавчий музей, бібліотека та інші соціальні об“єкти. Поряд з тим, є й чимало інших проблем. Зокрема, це питання стихійних смітників. На жаль, люди чомусь не хочуть розуміти того, що, викинувши сміття в поле, ліс, чи на берег річки, воно нікуди не подінеться…
– Яка першочергова проблема стоїть перед Вами?
– Це ремонт комунальних доріг та доріг районного значення, що є на нашій території. І, насамперед, це дорога в Комареві. У 2009 році спільними зусиллями жителів та місцевих підприємців відремонтували центральну дорогу села – це вулиця Грушевського. Тепер відтинки дороги, де не було асфальту, розлізлися. Нині шукаємо кошти на ремонт.
– У кожному селі є талановиті люди та добрі господарі. Як з цим у Волиці та Комареві?
– Їх у нас багато. Це і наш краєзнавець, який зібрав музей старожитностей на горищі – Павло Бугай, молодий художник Назар Бігун, різьбяр Андрій Ващук, вишивальниці Ольга Трибух, Надія Василишин і Галина Трибух… А як гарно співають жіночий та чоловічий ансамблі Народного дому села Комарів! Можна заслухатися…
Є й когорта добрих господарів. Це заслужений працівник сільського господарства, директор місцевої агрофірми Олег Іванчина, фермери Павло Іванчина та Роман Іванчина. Розводить страуси Степан Соронь, займаються бджолярством Михайло Антонюк, Василь Жуковець, Іван Ковальчук, Омелян Думас, Ярослав Ворона… Всіх і не перелічити. Але кожен з них своєю працею, знаннями, вмінням та творчістю прославляє рідне село і допомагає зробити його ще кращим.
– Дякую за розмову!
Інтерв“ю взяла Любов ПУЗИЧ.