На запитання генерального директора ТРК «Сокаль» Миколи ПАСЬКА та головного редактора газети «Голос з-над Бугу» Василя СОРОЧУКА відповідає народний депутат України Степан КУРПІЛЬ (фракція «БЮТ-Батьківщина»), який 12 липня перебував у Сокалі.
(Закінчення. Поч. в №30).
– До чого призведе створена нині «правиця»?
– Думаю, що ця «правиця» нічого не досягне. Наберуть вони не більше пів або відсоток голосів виборців, але, перепрошую, насмердять багато. Тому що Ющенко сказав, що будуть воювати проти неправильної опозиції. А що таке неправильна опозиція? Якщо всі найбільші політичні сили об”єдналися довкола Всеукраїнського об”єднання «Батьківщина» та йдуть єдиним фронтом! Об”єднана опозиція має домовленості з партією «Свобода» про узгодження дій, про погодження кандидатів, а Ющенко говорить, що всі, хто об”єднані – неправильні, а він – правильний. Це просто, знаєте, з хворої голови перекладати на здорову. Думаю, люди дуже чітко зорієнтуються, і зараз ефекту «противсіхства», такого як було на президентських виборах у 2010 році, не буде. Щось трішки буде, але не настільки. Навіть, якщо один відсоток він «відкусить», то все одно боляче втрачати, тому що цей відсоток буде «відкушений» від українського народу, і піде на користь владі, на користь Партії регіонів та комуністів. Він буде поділений між усіма. Ющенко, зрозуміло, в парламент не пройде, але не можна вже, знаєте, з Месії перетворюватися на богонегідника. Це дуже боляче і дуже прикро. Впевнений, що людей зараз не обдуриш і не проведеш. Звичайно, можна робити якісь критичні зауваження до об”єднаної опозиції, але це технологія влади. Якщо говорять, що опозиція погана, виходить тоді влада хороша. Тоді на цьому фоні влада нібито піднімає себе. Є дві речі – влада і опозиція, посередині нема нічого, люди це повинні чітко зрозуміти і визначитися, чи вони за владу, яка нищить мову, Україну і розпродує її, чи за опозицію, яка здатна змінити ситуацію в державі. Коли опозиція була при владі, то таких неподобств, такої ганьби Україна не знала. Не було і не могло бути такого.
– Ми від вітань плавно перейшли до політики. Конституційний суд прийняв рішення про те, що голову Верховної Ради можна обирати простою більшістю голосів. Це попри те, що Володимир Литвин звернувся до Конституційного суду з листом, в якому говориться, що регламент ВР – це внутрішня справа Верховної Ради, але тим не менше, 226 голосів відкритим голосуванням (не таємним), можна приймати рішення про обрання голови ВР. Ваш варіант розвитку подій.
– На жаль, Конституційний суд уже не вперше доводить, що він насправді ніякий не суд, а, перепрошую, як ті дівчата за викликом. От їм зателефонували з Адміністрації Президента, дали вказівку, вони всі відразу «лягли під цю Aдміністрацію». Просто ганебне явище. Конституційний суд, яким він є нині, його треба просто розганяти і формувати новий КС, з нових суддів, які не продалися, які чесні, які будуть справді незалежні.
– Але троє суддів Конституційного суду таки мають свою думку, яку висловили окремо…
– Це правда. І, зокрема, серед них, я знаю львів”янина Петра Стецюка, який і раніше мав окрему думку. Це порядна, чесна людина. Навіть продажний КС – не весь продажний. Є троє порядних людей. І це вселяє надію, що нам буде на кого опертися в майбутньому.
А те, що він прийняв таке рішення з приводу обрання голови Верховної Ради, то тут також зрозуміло: цим Литвина змушують або підписати, тим самим вчинити кримінальний злочин, закон КіваловаКолесніченка про мови, або його просто переоберуть і тоді підпише, наприклад, Мартинюк, чи кого вони там виберуть.
Дуже прикро, що в Партії регіонів, а там є також українці, голосують проти своєї мови. Я з багатьма з них говорив. Кажу: ну як так ти можеш!? Уявіть собі, росіянин проголосував проти російської, француз проти французької, німець проти німецької, поляк проти польської мови. Ми хіба можемо це уявити? Ні! А тут, ти – українець з волинського села, голосуєш проти своєї мови. Хіба це українець? Просто негідник, малорос.
– А яка була відповідь?
– Опустили очі, кажучи, ти розумієш, якщо не проголосую, мене з роботи звільнять.
– Але ж робота – то Верховна Рада?
– Адже там мають ще інші. Наприклад, ректор податкової академії Мельник, тоді я з ним говорив. Питаю, чи тобі так робота дорога, не знайдеш собі роботи? Він каже: «Робота дорога». А я: «Дорожча, ніж рідна мова? Ти готовий продати мову, готовий продати свою гідність, честь заради того, щоб залишитися ректором?». Нічого не відповів, опустив очі, пішов.
Хоча треба сказати: 14 чоловік написали заяви, що не голосували. Їх просто банально кинули. Вони навіть своїх кидають. Як сказав Чечетов, цей диригент, ми його називаємо «одноруким бандитом», піднімає одну руку – чи так, чи так – «ми їх розвели красиво, як котят». Тобто, шахрайство вони називають красою. Це для них не сором, а краса. Вони думають, що розвели український народ. Думають, що усіх розвели. Але вони глибоко помиляються. Адже це те питання, через яке відступати не можна. І ми всі повинні пам”ятати слова Ліни Костенко, яка дуже чітко охарактеризувала наш час:
«Доборолися, добалакалися,
досварилися, аж гримить.
Україно, чи ти була колись
незалежною, хоч на мить.
Від кайданів, що волю сковують?
Від копит, що у душу б”ють?
Від чужих, що тебе скуповують?
І своїх, що тебе продають?».
З цього вірша нам треба зробити простий висновок: єдине спасіння українців – це згуртування, це об”єднання навколо опозиції, навколо всіх найбільших опозиційних сил, які згуртувалися у Всеукраїнському об”єднанні «Батьківщина». Може, там не все досконало, може, не все ідеально, можливо, також є проблеми, але кращі сили знаходяться в Об”єднаній опозиції. І іншого шляху, як щось змінити в державі, я не бачу. Ну, можна братися за вила, так. Але, може, спочатку спробуємо взятися за бюлетені, для того, щоб не братися за вила. І подумати перед тим, як вкидати в урну, щоб не продати Україну, як її продають зараз.
– Скажіть, будь ласка, опозиція буде ходити на парламентські засідання?
– Ми подивимося на ситуацію, яка буде розгортатися. Вимагаємо від Президента, якщо цей закон надійде йому на підпис, щоб не підписував, наклав на нього вето, і не став співучасником державного злочину. Якщо ж він зігнорує нашу вимогу, будемо продовжувати всеукраїнські акції протесту, створення по всій Україні страйкових комітетів, це дуже серйозно. Значно серйозніше, ніж Комітет опору диктатурі. І якщо цей президент, який він не є, хоч трішки буде думати про спокій в державі, то змушений буде прислухатися до голосу опозиції. Серед його радників також є люди, які йому кажуть не підписувати цього законопроекту, бо це фактично злочин. Президентський термін не вічний, і він відчує зміну ситуації вже після парламентських виборів. Вірю, що опозиція отримає більшість. І тоді, поперше, ми скасуємо будьякий антиукраїнський закон, який прийнятий цим парламентом, і будемо здатні уже диктувати президенту свою волю. Хоча ця Конституція дає йому, по суті, монарші права. Однак, якщо Верховна Рада матиме хоча б 240250 голосів, я маю на увазі, демократичну українську більшість, тоді він не зможе так себе поводити, як нині. І тоді всі українофоби, всі лакеї Кремля, змушені будуть чим глибше залізти у свої нори.
– Ближче все таки до наших виборів, на які покладаємо величезні надії. Кожен день спливає: підготовки, роботи і тому подібне. Засідає Комітет опору диктатурі на всеукраїнському, обласному рівнях. Усі чекають, хто балотуватиметься по Сокальському виборчому окрузі. Тому що різні чутки ходять про багатьох кандидатів від опозиції, то однієї, то іншої. Які рішення прийняті, кого бачитимемо?
– КОД не є суб”єктом висунення кандидатів на мажоритарні округи. Він створювався для координації дій опозиції, в тому його функція. А кандидатів у депутати на мажоритарні округи висувають політичні партії, чи самостійно, чи об”єднавшись в одну найбільшу політичну силу. Найбільші опозиційні партії згуртувались навколо Всеукраїнського об”єднання «Батьківщина». Крім того, ще одна опозиційна сила – ВО «Свобода», з якою ми координуємо всі акції, і узгоджуємо кандидатів на виборчі округи. Тобто, там де висуває Об”єднана опозиція ВО «Батьківщина», там не висуває ВО «Свобода», а там де висуває «Свобода», не висуває «Батьківщина». Є повне узгодження і повне порозуміння. А так звана інша опозиція – це не опозиція, це п”ята колона, це політична сила, яка працюватиме в кінцевому рахунку на Януковича. Так як Ющенко працював на нього під час президентських виборів. Партія «Удар» поки що конкретної позиції не має. Ніхто не може зараз визначити: з ким «Удар»? З одного боку – ніби з опозицією, з другого – ніби з владою. Тобто, чіткої позиції немає. Почекаємо ще, жорстко «Удар» не критикуємо, подивимося як воно буде далі. Ми пропонували «Удару» увійти в спільний список Об”єднаної опозиції, узгоджувати кандидатури на округах, як це робимо зі «Свободою», однак наразі цього не виходить. «Удар» висунув своїх кандидатів по всіх округах, цим поставив крапку над будьяким продовженням переговорів по узгодженню кандидатів чи по спільному списку. Хочуть вони так діяти – нехай діють, але люди будуть довіряти, насамперед, Об”єднаній опозиції «Батьківщина», тому що тут дуже багато політичних сил. Це – партії «Батьківщина», «Фронт змін», «Реформи і порядок», Народний Рух України, «Народна Самооборона», «За Україну!», «Громадянська позиція» Анатолія Гриценка, і, можливо, ще хтось увійде до нас. Це дуже широке опозиційне об”єднання. Якщо не голосувати за цей фронт, тоді за кого ж голосувати? Хіба що за владу. Питання стоїть так: чорне або біле, напівтонів тут не буде. А ті, які говоритимуть, що вони також від опозиції, то це люди, в яких особисті амбіції зашкалюють настільки, що не можуть ними поступитись. І по суті, вони також сприятимуть, свідомо чи не свідомо, кандидату від влади, тому що відтягуватимуть голоси від кандидата Об”єднаної опозиції «Батьківщина». Це зрозуміло. Мені здається, що люди повинні також це зрозуміти. Ми намагаємось про це говорити, переконувати таких людей, що не варто цього робити, що всім знайдеться робота, всім знайдеться місце, тільки працювали б на благо України. Але як воно буде, побачимо.
– Коли почуємо прізвища кандидатів у депутати від Об”єднаної опозиції «Батьківщина» по мажоритарних округах?
– Попередньо прізвища є, але не хочеться оголошувати, щоб ніхто не звинувачував у якомусь там самозванстві, у намаганні бігти попереду паровоза. Знаєте, є один такий на Сокальщині «потенційний кандидат», який замовив собі соціологічне дослідження і зараз ним оперує. Це смішно, це підло і це низько, а подруге, видно, що білими нитками шито. Я показав ці дослідження одному відомому спеціалісту, він з цього посміявся, сказав, це «заказуха» і туфта, просто не можна нікому показувати…
Прізвища ми всетаки почуємо 31 липня, коли відбудеться з”їзд Об”єднаної опозиції «Батьківщина». І це вже буде остаточне рішення. Тому що процес триває, ще багато хто хоче влитися, наприклад партія «Захисників Вітчизни», «Європейська партія». І тому доводиться деякі узгоджені речі переглядати. Я також міг йти по Львову, було б значно легше, простіше, затишніше. Але заради компромісу, заради того, щоб була згода, я сказав «о’кей». Нехай по Львову йде хтось інший, а мене куди пошлете, так і буде.
– Степане Володимировичу, на одному з сайтів писали, що «Курпіля послали на шахти». Чи не тяжко Вам буде працювати в шахтарському регіоні?
– Думаю, що легко не буде ніде. Шахтарський регіон має майже такі ж самі проблеми, як й інші. Можливо, тут певна специфіка, а вона точно є
– шахтарська. Але ж тут живуть також люди, які не працюють на копальнях. Гірники мають ті ж самі проблеми, це – низькі зарплати, недостатня кількість коштів, аби навчати дітей, лікуватися, придбати квартиру і так далі. Це ті самі проблеми. І вони вирішуються, в принципі, на рівні всієї держави. Якщо тут хтось прийде і говоритиме якісь популістичні речі, мовляв, якщо мене оберете, завтра тут залию ріки молочними киселями, і завтра манна з неба буде сипатись, ніяких вам проблем, всі дороги полатаю, я вам до кожної хвіртки асфальт прокладу, – то це лише брехун так може говорити. Головне, щоб в Україні нарешті настала така влада, яка не краде, не крала і не буде красти. Оце основне. Тому що всі наші проблеми від того, що бюджет безбожно, безжально розкрадають, податки, які мають йти в бюджет – йдуть в офшори. І з цим треба боротися насамперед. Роботу налагодити, то будуть дороги і в Червонограді, і в Сокалі, і в Кам”янціБузькій, і в усій Україні. Але просто треба справедливо розподіляти гроші з бюджету. Пам”ятаю, як при уряді Юлії Тимошенко двічі в парламент виносився законопроект про скасування закону про подвійне оподаткування з Кіпром. Щоб перекрити оці витікання грошей в Кіпр, а звідти – в офшорні зони. І що ви думаєте, проголосували? Проти були комуністи, котрі кажуть, що вони проти олігархів, і Партія регіонів. Решти голосів забракло. А, забув, і Литвин ще був проти. Це, просто, приклад того, як риторика не відповідає дійсності. Комуністи кажуть, що вони – за народ. Литвин каже, що він – за народ. Партія регіонів також за народ. Якщо ви за народ, чому ж не прикриєте ці корупційні схеми, щоби для народу було більше. А зараз оголошують якісь там різні соціальні ініціативи під вибори, і «душать» підприємців, знімають з них «останню шкуру», останню сорочку, не пам”ятаючи Біблійної мудрості, що добрий пастух овець стриже, а не здирає з них шкуру. А зараз той пастух, який є на самій горі, здирає з людей шкуру, щоб ніби дати її іншим. Але та шкура, повірте, інших людей не зігріє.
– Після мовного законопроекту, вносять законопроект про зняття депутатської недоторканості. Партія регіонів – тільки з депутатів, опозиція ж
– з депутатів, Президента та суддів. Але Конституційний суд заборонив зняття недоторканості з Президента і суддів. Хіба так можна робити у правовій державі?
– Справді, якщо знімати недоторканість, то треба знімати з усіх. Не може бути касти недоторканих. Хоча в Індії каста недоторканих – це така ніби проклята. Коли доторкнешся, то сам нібито стаєш проклятим. Тому цю касту треба було би ліквідувати.
Я не проти того, щоб з депутатів зняли недоторканість. Але в даному випадку це все обернеться кримінальними справами проти опозиційних депутатів. Це робиться для того, щоб нас залякати. Бо коли ми захищаємо тих, хто протестує проти російської мови, як другої державної, хто відстоює українську мову, стоїмо разом з ними, даємо відпір міліції. Нас було біля Українського дому десь у п”ять разів менше, ніж «Беркуту». І ми їм протистояли і відсунули за бар”єр, тому що були разом. Говорили їм також, що ми – депутати, не рухайте, не бийте. Якось це трохи спрацювало.
А зараз, якщо вони знімуть недоторканість, то щонебудь може призвести до того, що депутат буде арештований. Влаштують різні провокації, наприклад, якесь ДТП на дорозі, ну, будьщо. І це спосіб залякати, спосіб впливати, так як зараз впливають на опозиційний канал ТВІ.
Нещодавно отримав інформацію, що податкова міліція почала вилучати матеріали різні, документи, хоча існує постанова Верховної Ради, що на час виборчої кампанії перевірки засобів масової інформації заборонені. До речі, я разом з Миколою Томенком є її авторами. Але чхати вони хотіли на якісь там постанови. Їм треба зараз заткнути рота по суті єдиному опозиційному телеканалу, будуть це робити, тому що він їх показує в тому світлі, якого вони вартують.
– Біля Українського дому поряд з Арсенієм Яценюком, Анатолієм Гриценком, В”ячеславом Кириленком, Олегом Тягнибоком та іншими, були і Ви. Хоча акцію протесту закрили, люди і далі голодують, але вже без політиків. Коли вони до них приєднаються?
– Там політики є постійно, чергуюємо. Але вважаємо, що акцію потрібно проводити не тільки біля Українського дому, а розширювати її по всій Україні. Політики роз”їхалися по округах, абсолютно в усі куточки держави, де організовують акції протесту. Я тільки боюся, щоб цю акцію під Українським домом якісь провокатори не повернули б уже, так би мовити, проти опозиції. Вже перші сигнали є. Бо говорять, що ми залишилися, ми прийшли, а політики пішли. Політики не пішли, вони є там, тільки треба розумно все проводити і не доводити будьяку акцію до абсурду.
– Ви також доклали чимало зусиль до тимчасового відкриття митного переходу «УгринівДолгобичів» під час Євро2012. Кажуть, тепер він запрацює у третьому кварталі наступного року. Чи так воно буде, і чи наш уряд надалі фінансуватиме роботи?
– Справді, над цим питанням багато працював. І, оскільки, є членом Парламентської Асамблеї УкраїнаПольща, добився, щоб у Декларації цієї Асамблеї записали про якнайшвидше відкриття митного переходу «УгринівДолгобичів». І це сталося, хоча й тимчасово, на час проведення чемпіонату Європи з футболу. Він ще не до кінця готовий. Я отримав відповіді від Сейму Республіки Польща і від Міністерства закордонних справ України, про те, що у 2013 році перехід запрацює на повну потужність і буде абсолютно повноцінним. Це буде нашою великою перемогою, тому що дасть можливість не тільки відкрити нові ворота у Європу, покращити інфраструктуру у Сокальському районі, Червонограді та сусідніх регіонах. Мрію про той час.
І, як заступник голови Комітету Верховної Ради з питань європейської інтеграції, роблю все, аби наше законодавство було адаптоване до європейського, щоб українцям якнайшвидше дали безвізовий статус, щоб наші люди не вистоювали в кілометрових чергах під консульствами і посольствами, а як цивілізовані, спокійно, без будьяких віз, їздили по всій Європі, могли себе там реалізувати, якщо вони не можуть себе реалізувати в Україні. Але, насамперед, ми повинні створити в Україні такі умови, щоб у людей не було потреби шукати кращої долі за кордоном.
Сподіваюся, що Україна обов”язково стане повноправним членом Європейського Союзу, так як стала Польща, де побачили, що це дало колосальні інвестиції та колосальні гроші. За гроші ЄС Польща збудувала всі свої дороги, зробила сучасні автобани, розвинула інфраструктуру. І хоча б навіть заради одного цього нам варто добиватися вступу України до Європейського Союзу. Правда, при такій владі – це не можливо. Європейські чиновники дають зрозуміти президенту Януковичу, що з такою політикою ми Європейського Союзу не будемо бачити, як своїх вух. Але наразі влада слухає, а Україна – втрачає.
Вірю, що після парламентських виборів 28 жовтня 2012ого багато чого зміниться на користь України.