Мама молиться за нас, дітей тут, на Землі і там, на Небесах. Без маминого слова, без її теплого незрадливого погляду, дотику ніжних рук одиноко нам, дітям, на цьому білому світі. До неї приходимо зі своїми болями, переживаннями, незгодами – і мамине серце витримає усе. До її тендітних рамен горнемося маленькі, юні і з посивілими головами, бо відчуваємо тут прихисток, ту надійну опору. Мама – не зрадить, мама простить нам образи, нашу забудькуватість. І вчинки не найкращі, і слова гострі. Бо це МАМА. Допоки маємо матерів, шануймо їх, і хоча б у День матері припадім устами до помотаної зморшками маминої руки, або ж принесімо їм квіти. Навіть без найкращих слів мама зрозуміє. А у кого матері вже на Небесах, не забудьте помолитися за їх душі. Бо про нас вона не забуває ніколи. І навіть посивілі – ми для неї залишаємось дітьми.
Про матерів і День матері, який на Західній Україні урочисто відзначали до 1939 року, а у радянські часи його вважали націоналістичним і «забули» за нього, ми попросили поділитися своїми роздумами жінок-матерів, депутатів Сокальської районної ради.
Катерина ЗАХАРЕВИЧ, лікар-лаборант Червоноградської центральної міської лікарні:
– Свято Матері, то дуже тепле, родинне свято. Ми йдемо до найріднішої людини – Мами, щоб щиро привітати її, подякувати за те все, що вона для нас зробила. Я щаслива, бо ще маю маму, хоча вона вже старенька і тепер потребує моєї опіки та допомоги, бо хворіє. Отже тепер живу в Глухові разом з мамою. Саме тут я народилася і у цьому мажоритарному окрузі, в який входять села Низи, Ванів, Глухів, мене обрали депутатом районної ради. Я ж працюю лікарем-лаборантом у Червоноградській центральній міській лікарні. Отож доводиться щодня добиратися маршруткою на роботу. Чую жіночі проблеми, материнські болі. Розумію сільських жінок. Я дуже б не хотіла, щоб пустіли сільські оселі, а щоб там лунав дитячий сміх і щасливі матері виховували їх. Поки що з тривогою очікую на адміністративно-територіальну реформу, бо як це важливо, коли в селі матері мають можливість завести своїх діточок у дитсадок, а потім школу, коли захворіли – є ФАП. Хвилююся, чи після укрупнення територій це все буде в наших селах. Адже ці соціальні проблеми ляжуть на плечі матерів.
Бо знаю, що у хаті три кути тримає жінка. Я сама мама, виховала двох дітей, бо чоловік десять років тому відійшов у вічність. Якщо дочку ми з чоловіком ставили на ноги разом, то сина довелось самій, але він теж допомагав мені. Ми пережили скрутні часи, я тоді дороги до ринку не знала. Нині діти вже самодостатні, одружені, маю трьох внуків. У нашій родині дружні стосунки, всі поводяться культурно, толерантно, не почуєш лайливого слова. Наші діти, особливо після Майдану, інші, вони міняються, і ми коло них. Тепер не я, а мої діти хочуть мені допомогти. Я радію за них. Тішуся внуками, хочу, щоб, насамперед, вони виросли добрими людьми. Це – головне. Я не цураюся свята 8 березня, бо, якщо забрати політичний підтекст, то воно вшановує кожну дівчину, жінку, якій не випало щастя материнства, а привітати, сказати добрі слова личить усім. Горда з того, що у нас в Україну повертається і утверджується Свято матері. Власне з нагоди цього свята в 2013 році мені присвоїли звання «Берегиня м. Червоноград – жінка, працівник охорони здоров’я». Я ж, як депутат-мажоритарник, щиро вітаю матерів сіл Глухова, Ванова, Низів. Милуюся цими селами, коли бачу скільки діточок грається навкруги. Отже є щасливі матері, дай їм Боже, міцного здоров’я, довголіття і щоб вони жили в мирі і спокої в незалежній Україні.
Марія ПОЛІЩУК, директор Будинку дитячої та юнацької творчості:
– У другу неділю травня людство вшановує жінку: жінку-матір, жінку-світоч, жінку-трудівницю, жінку-берегиню життя на землі. Господь подарував мені щастя стати матір’ю, я вже змогла відчути і неперевершені почуття і в образі бабусі. Та в душі ще маю неймовірне щастя залишатися дитиною, бо б’ється серце найдорожчої людини – моєї мами. Мамина енергія завжди була невичерпною, все вона встигала – і на роботі людської поваги зазнала, вдома чудовою господинею славилась, і дітей та внуків з любов’ю доглядала. І щирим словом та мудрими порадами з посестрами у Союзі українок ділилася.
Моя мама – Дарія Тимошик – справжня берегиня родинного вогнища. Жінка-красуня, вірна і віддана дружина, неперевершена мамуся трьох дітей, надзвичайна бабуся шести онуків та любляча прабабуся трьох правнучат. Мама навчає нас любити і шанувати життя, йти до мети і не здаватись, любити рідну землю і твердо вірити, що з Господньою допомогою наша держава Україна зуміє перебороти всі труднощі і майбутнє буде щасливим.
Любов ВІРА, директор Межирічанського НВК ЗШ І-II ст.:
– Моя родина родом із Межиріччя, і я донині живу в дерев’яній дідусевій хаті, який був війтом у селі і добрим господарем. У цій отчій хаті тепер збирається вся наша родина: приїжджають сини з невістками, внуками. Хата повниться щебетом і сміхом. На Свят-вечір чи інші наші релігійні або ж національні свята ми одягаємо вишиванки. Я витягаю з шафи мамину вишиванку, яку своїми руками вишивала мені і сестрі моя матуся. Богу дякувати, наша мама, ще з нами. І вона рада, коли бачить нас зі сестрою у її вишиванках. Наша мама завжди старалася, щоб ми були акуратно одягнені, щоб добре вчилися, щоб здобули вищу освіту. Тож у цей чудовий день – День матері, ми обов’язково привітаємо її, подякуємо за ласку, доброту, терпіння.
Я дочекалася, що мене вітають сини з невістками, четверо внуків. Минулого року отримала в подарунок три кущі троянд, і вони мені завжди тепер нагадують про дітей. Вони приїжджають до нас з квітами і різними смаколиками. Я люблю наших дітей, внуків, молюся, щоб були здоровими і щасливо в незалежній Україні виховували на християнських засадах своїх діточок.
Вже дев’ять років працюю директором Межирічанської школи, де День матері відзначається по-особливому урочисто. Ми запрошуємо матерів і всіх мешканців села Межиріччя у Народний дім. І тут школярі стають справжніми артистами, найкращі і найтепліші слова адресують своїм матерям. Це надзвичайно зворушливе свято. І маленькі діти, і сивочолі діти відчувають мамину молитву, яка може збудувати мости у поруйнованій родині, яка розділяє горе з кожним з нас, коли ж у нас, дітей, все добре, мамині очі сяють як перлинки, душа співає, а уста промовляють вдячність Богу за материнство, яке він їм дарував.
Cвітлана МУСІЙ, директор Сокальської МАН:
– День матері – одне з найзворушливіших свят, адже він уособлює в собі вшанування трьох найдорожчих святинь для кожного українця – Матір Божу, матір Україну і рідну неньку. Мати – це символ усього найкращого. Одне прислів’я гласить, що Бог створив на світі Матерів, щоб заступала Бога там, де його нема.
Жінка-матір… Нам долею визначено бути уособленням вищих земних чеснот – добра, вірності, любові. Кожен із нас з дитинства й до останніх днів несе у своїй душі єдиний і неповторний образ – образ своєї мами, яка все зрозуміє, простить, завжди пожаліє і буде самовіддано любити не дивлячись ні на що. Не дивлячись на те, скільки нам років, нам завжди потрібна мати, її ласка, щирий погляд і безмежна любов. І чим більша наша любов до матері, тим світліше і радісніше життя.
Я живу з мамою в Завишні. У моїй долі мама Ірина займає особливе місце. Вона все своє життя присвятила нам, своїм дітям і онукам. У тридцятип’ятирічному віці помер наш тато. Та мама зуміла нам зі сестрою дати вищу освіту: сестрі – медичну, мені – педагогічну. Медик за професією добра і чуйна, працьовита і безкорислива, терпляча і мудра, моя мама всім своїм життям і працею, прикладом і вихованням утверджує в нас кращі риси людяності і добра. Завжди опікувалася одинокими родичами. Навіть мій син пригадує, як разом з бабусею щодня носив тітці то борщ, то вареники…Усе життя із серця б’є великим невичерпним джерелом безкорисна любов до своїх дітей. До мами ми приходимо зі своїми радощами і печалями. Її мудра порада нам потрібна і тоді, коли і в самих уже є діти.
Я – щаслива мама, бо народила і виховую разом з чоловіком двох дітей – сина Андрія та дочку Юлію. Обоє вони успішні посвоєму. Андрій, закінчивши університет імені Івана Франка, став перспективним спеціалістом однієї з престижних комп’ютерних фірм Львова, Юля – відмінниця навчання Сокальської гімназії імені Олега Романіва. Прищеплюю своїм дітям кращі людські риси, виховую християнські чесноти.
Переконана, що від того, наскільки пошанована у державі жінка, яка виховує дітей, можна визначити рівень культури та добробуту суспільства. Щасливі діти ростуть у дружній сім’ї під опікою матері. За вас, улюблені матері, – наша повсякчасна молитва та подяка Господеві. Я Богу дякую за свою МАМУ!
Тож хай для вас, наші милі мами, звучать добрі, ніжні, теплі слова й не тільки в цей день, а протягом усього життя. Нехай обминають вас турботи та хвороби, хай ніколи не вичерпуються у ваших серцях ті живодайні сили, що наповнюють нас добром, теплом і любов’ю! Живіть довго, будьте здорові та спокійні за своїх дітей! Хай буде світлий і радісний кожен ваш день!
Ірина ЗДЕРКА, медсестра Сокальської філії «ЛОЦСК»:
– Мабуть, уста кожної людини з радістю, щастям чи сумом промовляють те святе ім’я Мама. А жінка, яка стала матір’ю, перестає жити для себе, її вчинки, її думи, її печалі – про дітей. І, байдуже, матері, чи діти її стали великими начальниками, чи не добилися якогось особливого кар’єрного росту, чи зійшли на манівці, вона любить, допомагає і шкодує усіх.
Я – мама трьох дітей, двох донечок Оленки, Віти і синочка Маркіяна. Старша доня вже студентка, середульша – випускниця Сокальської гімназії імені Олега Романіва, а наймолодший син – школяр. Кожна дитина найдорожча, кожна дитина найбільш любляча. І я, як українська мама, переконалася, що найсильнішим оберегом для дітей є мамина молитва і вишита нею сорочка. Мої думки співзвучні з піснею:
Помолися, мамо, і за сина й дочку, Помолися, рідна, за своїх внучат.
Одягнися, мамо, в вишиту сорочку збирай родину за столом у сад.
Пригадую в юності я була юною союзянкою Сокальського осередку Союзу українок. І тоді голова Союзу українок п. Оксана Гайдук запрошувала дівчаток у День матері вранці перед св. Літургією під церкву, щоб ми вітали прихожан з Днем матері і приколювали до їх одягу квіти сині та рожеві – для тих, у кого мама ще жива і білі – в кого відійшла у вічність. У той день я вдягала ще бабусину вишиванку. Вона була неповторна, дуже старовинна. А коли вийшла заміж, народила діточок, то вишила сорочки усім: дітям, чоловікові й собі. Не люблю однакових взорів. В кожен додаю щось своє. Через вишиття передається дітям моя позитивна енергія, любов і опіка. Я дочкам і синові кажу, що ті вишиті сорочки, то буде пам’ять про маму, вони є надзвичайно сильний оберегом. Молюся за кожну дитину зокрема. Моя старша донька навчається за кордоном, часто подорожує. Я впевнена, що моя щира молитва до Бога оберігає її. Пригадую собі, коли вона здавала ЗНО, то завжди, як була вдягнена у вишиту сорочку успішніше складала екзамени. Кажуть, коли моляться матері, то від Землі до Неба йде промінь світла. То найсильніша молитва на Землі, молитва мами за дитину. «Погода» в рідній оселі, вміння прищепити дітям доброту, порядність, чесність, жити за Божими законами – це все лягає на мамині плечі.
У цьому році у мене не стало мами, вже після похорону я зрозуміла, що більше ніколи не почую її голосу, не побачу її щирої усмішки. Але вже більше двадцяти років разом живу з мамою чоловіка, вона завжди була поруч мене: допомагала, радила, підтримувала, дуже працьовита жінка, яка достойно проживає життя, то ж нині їй бажаю здоров’я і многих літ життя. Як і усім матерям – ще зовсім юним і вже немолодим, зичу міцного здоров’я, радості від дітей, потіхи від онуків. Бо це для Мами найкращий подарунок.