Церква Воздвиження Чесного Хреста 1865р. дерев’яна, пам’ятка архітектури місцевого значення, охоронний номер 1482-М Церква є характерною пам’яткою дерев’яної церковної архітектури регіону ХІХ ст. Храм має історичну, архітектурну, мистецьку та естетичну цінність. Мистецьку цінність мають Вівтар, Іконостас, Царські та дияконські ворота, бічні престоли та Образи.
Село Переспа Червоноградського району Львської області є рівновіддалиним (на відстані 11км) від м.Червонограда (на північний схід) і м.Сокаля (на південний схід). Село розташоване на правому березі річки Млинівки, лівої притоки Білостоку. Через село тече річка Острів, ліва притока Білостоку.
Перша згадка про с.Переспа зустрічається в 1426 році. Село названо в грамоті (Дипломатії) князів Земовіта Тройдена і Владислава Мазовецького в справі розмежування володіння Готарда із Фалениць між Сокалем і Радеховим. Власником села, зокрема, був белзький воєвода Адам Прусиновський (Прусіновський).
Всередині ХУІ ст. село майже повністю було знищене татарами. Люди втікали в ліси і на болота. Про походження назви села Переспа існує дві легенди. Перша з них про те, що нібито після того, як по наших землях прокотилася татарська навала, територія на деякий час опустіла. Та незадовго на ті вже вжиті місця, поверталися русини наші предки, яких в дорозі захопила ніч і які на березі річки, слідом якої є торфовище, зупинились, щоб переспати, залишаючись тут назавжди.
Друга версія про те, що наші краяни в сиву давнину пересипали річку, побудувавши переправу. Тому якраз від слів «переспати» чи «пересипати» походить назва села.
Місцева святиня – дерев’яний храм Воздвиження Чесного Хреста, який розташований в центральній частині села і є домінуючою спорудою прилеглої території.
Попередня дерев’яна тризрубна трибанна церква, збудована коштом дідички Пелагії Чайковської у XVIII ст., у візитації холмсько-белзького єпископа Феліціяна Володкевича названа церквою Покрови Пр. Богородиці.
Ймовірно, після реставрації кінця XVIII – початку XIX ст. її переосвячено. У 1876 р. стара церква розібрана і замість неї споруджена теперішня дерев’яна тризрубна, одноверха церква, увінчана великою банею з ліхтарем і маківкою на восьмерику нави.
У 1912 р. з південно-західного боку до церкви було вимуровано стінну дзвіницю з двосхилим верхом. Один зі старих дзвонів церви зберігся до наших днів. Він був захований у часи війни. Вночі під дзвін під’їхали підводою зі сіном (щоб не було чути дзвону), дзвін відрізали. Закопали дзвін за церквою. Після відкриття церкви його викопали і встановили на дзвіниці.
При парафії діяли такі організації : Просвіта, Братство тверезості, театральний гурток, якими керував священик О.Радьо, який загинув, будучи капеланом у лавах УПА.
З 1960 р. по 1988 р. храм був закритий. До закриття церкви по обидва боки від Престолу були чудотворні образи Матері Божої і Ісуса Христа. Люди прикрашали їх (синьою косинкою – образ Матері Божої та жовтою косинкою – образ Ісуса Христа). Після закриття церкви образи пропали. Для участі в богослужіннях вірні їздили до сіл Тартакова та Бишева, а також до підпільного священика о.Меланія Паремського (Пристанського) до с.Рожалів.
У 1991 році здійснено ремонт церкви. Добудовано каплицю, плебанію. Під час заміни підлоги у 1993 р. під правим престолом знайшли людські кістки, а в іншому – правому кутку (при вході) знайшли наган 1938 р. випуску. У 1997 р. до південної стіни вівтаря добудована захристія, завершена банею на восьмерику.
На початку 2011 р. у вівтарній частині знайшли (очевидно захований у роки війни) прапор ОУН.
Церква Воздвиження Чесного Хреста – дерев’яна, тризрубна одноверха будівля, частково зведена на дубових підвалинах. На восьмерику нави і захристії здіймаються шоломові бані із ліхтарями, маківками і хрестами. Над вівтарною частиною встановлено шатровий дах, покритий бляхою. Бабинець покрито дахом з трьома ухилами. Стіни церкви з соснових брусів, зовнішньо обшиті дерев’яною вагонкою. Двері – автентичні, добре збережені, пофарбовані, навішані на ковальських завісах.
Внутрішній простір церкви висотно розкритий. Стіни церкви вкриті розписами. Добре збережений іконостас, вівтар, образи.
У вівтарній частині – на північній стіні – образ Св.Івана Золотоустого та Св.Василія Великого, на південній – Св.Кирила і Св.Методія. В центральному куполі зображені ангели, під ними – 4 образи з зображенням Ісуса. По обидва боки Престолу – зображення Св.Ольги і Св.Володимира, на хорах Св.Йосафата.
Вистрій вівтарної частини- з дерева, старовинної різьби, вкритий позолотою, Іконостас- різьблений чотириярусний з традиційним розташуванням ікон. Посередині – Образ «Тайної вечері», півкругом розташовані 6 ікон з зображеннями 12 апостолів і 12 ікон із зображенням Пророків Старого Завіту.
Царські ворота – дерев’яні, різьблені, покриті позолотою, на них – 4 мальовані клейма з євангелістами. По боках – Образи Пресвятої Богородиці з Ісусом на руках та Ісуса Христа, над ними – мальовані клейма зі сценами Воздвиження Чесного Хреста і Благовіщення.
Дияконські ворота – дерев’яні різьблені, вкриті позолотою, з мальованими клеймами Св.Никанора Архидиякона і Св.Стефана Архидиякона Первомученика.
Бічні престоли – один справа з іконою Воздвиження Чесного Хреста, а другий зліва з іконою Св.Миколая, мальованими на дереві з золотими оздобами. Кивот – старовинний різьблений, зроблений у вигляді шафки-каплиці старовинної форми із довгими променями у формі півсфери сонця, вкритий позолотою. Фігури Ісуса Христа та Богородиці на дерев’яних різьблених підставках.
В захристії знаходяться чотири старовинних образи, повернутих громаді з архіву. На одному образі зображено Ісуса Христа на оливнім городі, другий – Образ Воздвиження Чесного Хреста, третій – Образ Зцілення Ісусом Христом недужого, четвертий Ісус Христос – Пастир. При вході до церкви висить старовинний Образ Святого Петра.
У 1988 році храм відкрили і відреставрували. До 1999 р. це була дочірня церква, яку обслуговували священики зі сіл Комарів та Тартаків, а також священик села Рожалів. Кожної четвертої неділі місяця в храмі служилася св.Літургія. Священнослужителями храму були о. Степан Домашовець, о.Михаїл Покровський, о.Михайло Вітт, о.Богдан Лилик, о.Іван Пігура та о.Михайло Паталай, який очолює парафію по сьогоднішній день та інші.
Церква Воздвиження Чесного Хреста є характерною пам’яткою дерев’яної церковної архітектури регіону ХІХ ст. Храм має історичну, архітектурну, мистецьку та естетичну цінність. Мистецьку цінність мають Вівтар, Іконостас, Царські та дияконські ворота, бічні престоли та Образи.
Основні джерела, відомості про об’єкт, події: Облікова документація на пам’ятку архітектури ох. №1482-М від 2011 року; В.Слободян – Церкви України. Перемиська єпархія. Львів, 1998; Сокальсько-Жовківська єпархія УГКЦ. Життя і служіння, Львів, 2010 та інші матеріали з вікіпедії та засобів масової інформації.