Кав’ярня “Шкоцька” славилася не тільки запашною кавою а і величезною кількістю постійних відвідувачів.
Найбільше з-поміж них виділялася компанія чоловіків старшого віку, які приходили щовечора, замовляли каву, а потім про щось довго сперечалися. Результати своїх дискусій вони залишали як написи олівцем на мармурових столиках. Ті чоловіки були викладачами математики в університеті, а написи – формулами.
Вранці наступного дня в кав’ярню приходили студенти й переписували їх собі. Інколи працівники кнайпи випадково стирали написи, коли прибирали зі столів. Так тривало, доки дружина львівського професора Стефана Банаха, Люція не придбала зошит для записів, зберігали його в бармена, а той уже давав зошит будь-якому математикові, що виявив зацікавлення до запису формул. Cаме тут Стефан Банах робив свої важливі наукові відкриття. А про те, скільки він міг випити кави, ходили легенди.
Той зошит отримав назву “Шкоцька книга” – основа матаналізу та кібернетики, книга пережила другу світову війну і нині перебуває у приватній власності в Німеччині..
Кажуть, що саме тут за філіжанкою кави зародилась Львівська математична школа.