А ви знали, що митрополит Андрей Шептицький певною мірою дотичний до виникнення кондитерської фабрики «Світоч», бо інвестував кошти у її попередницю – першу українську фабрику цукерків «Фортуна нова».
Коли в 1922 році Климентина Авдикович, вдова професора української гімназії, відкрила свою невеличку цукерню на вулиці Руській, мало хто вірив у її успіх. Але Шептицький побачив у цьому починанні можливість створити не просто підприємство, а й соціальний проєкт, який би служив громаді. Відтак у 1924 році він уклав угоду з Климентиною про спільний бізнес, інвестував 46 000 доларів і надав в оренду церковну нерухомість на вулиці Кордецького у Львові.
У умовах безробіття фабрика Шептицького і Авдикович дала роботу сотням українців по всій Галичині, а інвестиції митрополита допомогли підприємству перейти від ручного виробництва на сучасне парове. «Фортуна нова» фінансово підтримувала діяльність низки українських організацій, а щороку напередодні Різдва діти з незаможних українських родин отримували безкоштовні солодкі подарунки.
У часи тотальної полонізації, особливим видається той факт, що на обгортках цукерок "Фортуни нової" друкувалися уривки з української класики, а серія шоколадок "Солодка історія України" знайомила споживачів із портретами визначних історичних постатей – від князя Володимира до гетьмана Скоропадського. Це було більше, ніж маркетинговий хід – це була тиха культурна революція, загорнута в обгортку солодощів.
Згодом Шептицький відмовився від прав власності на користь Климентини Авдикович. «Його щирим бажанням було причинитися до зросту та зміцнення українського промислу, бажанням наскрізь шляхетним, що могло нам, українцям, принести великі користі» – згадувала Климентина Авдикович.
Після окупації Галичини Радянським Союзом у 1939 р. фабрика була націоналізована і перетворена на Львівську кондитерську фабрику №3, яка згодом стала однією з баз для утворення відомої нині кондитерської фабрики «Світоч».