Якби скульптура вміла говорити….
То, можливо, нам би оповіла чиєю лихою рукою вона, Матір Божа, символ милосердя, життя, добра була безжально скинута з постаменту і закопана в землю. Чим завинила вона перед тими людьми, які з такою ненавистю винищили її у церквах, громадських місцях, на цвинтарях. Навіть камінь, з якого Матір Божа витворена випромінює людяність, доброту, милосердя. Рис, яких так недостатньо нам – живим людям.
У травневі дні 1990 року на подвір’ї старої лікарні у Сокалі було викопано скульптуру Матер Божої, яка ще з часів спорудження цього медичного закладу стояла в центрі клумби. У 50-х роках було наказано знищити її. Та люди зберегли, скульптуру та пам’ять про неї.
Про скульптуру згадала медсестра Антоніна Франківна Гринюк, якій переказав колишній завгосп лікарні, що десь неподалік клумби закопана. І ось скульптура Метрі Божої віднайдена.
То як щось погане і лихе може навіювати ця скульптура? Бо інакше за що, з яких мотивів її похоронено? І на її місце ставили оленів, піонерів, вази для квітів. Так було….
На щастя цей час безбожності, бездуховності, черствості минув.
Скульптура Метрі Божої на постаменті – перед терапевтичним та дитячим відділеннями так званої старої лікарні (по вулиці Шашкевича у місті Сокалі) :
Кожного дня, ідучи на роботу звертаю свій погляд на білу скульптуру Матері Божої – біля неї моляться люди… І хто знає – можливо та молитва поменшує їх фізичні та душевні муки. Вселяє віру в одужання, знімає з душі найважчі тягарі.
В одну з неділь травня 1990 року посвячувалася ця скульптура. Навколо Матері Божої стали маленькі діточки у білому вбранні з лелійками у руках. Настоятель греко-католицької церкви св. Апостолів Петра і Павла отець Володимир посвятив її, а також мав щиур проповідь до сокальчан. Про те, що нині повертаютсья із небуття забуті імена, понищені пам’ятки культури, релігії говорив голова міської ради Я.Б.Стефанишин.
І нині стоїть знову на постаменті Матір Божа, мовчазний свідок наших падінь, нашої черствості, нелюдяності і дає всім своє всепрощення і випромінює віру в те, що запанують у людськійг ромаді людяність, доброта та милосеря.
газета Вперед, травень 1990 року, О.Проць