Про величний, гарної слюсарської роботи, клепаний металевий хрест написав на своїй сторінці у мережі Фейсбук Ivan Shchurko
Світлини – Іван Щурко.
Естетика клепаного хреста перегукується з хрестом Олени Кульчицької у Пікуличах, а технічні рішення з хрестом Маркіяна Шашкевича на Білій горі у Підлиссі.
Хрест висотою понад 5 метрів, на бетонному підмурівку у який вмонтовано дві гранітні таблиці. Одна з переліком загиблих вихідців зі Спасова, інша з написом:
1917-1920
Борцям за Волю України
Хрест має досконалі пропорції, якісні технічні і естетичні/декоративні рішення, отже будувався за проектом. когось з тодішніх українських інженерів/архітекторів.
Минулорічна знахідка історичного фото могили у Спасові (зі супровідним коментарем) дозволила окреслити час будівництва (березень-квітень 1933 року).
У коментарі зазначено, що окремим рішенням, датованим 21.04.1933 року польської влада “староста в Сокалі заборонив посвятити цей хрест і відправити біля нього Богослужіння, бо громада відмовилася зняти з хреста тризуб”!
Напевно громада хотіла посвятити хрест в часі Великодня, але через оту заборону посвячення відбулося пізніше, ймовірно в часі Зелених свят (Пресвятої Трійці).
Зелені свята – час коли у нас традиційно вшановували могили борців за Волю України.
Довкола центральної, ймовірно символічної могили, розташовано кілька інших стрілецьких і повстанських могил.
Одна з найцікавіших знаходиться зліва, має простий дерев’яний хрест, а нині я майже відчитав напис на дерев’яній табличці:
” МОГИЛА +
ПРОКОПА ТОКАРА
…РИ ……..КСЕНІ
ВІЧНА ЇМ ПАМЯТЬ”
Тобто могила реальна, у ній поховано козака Прокопа Токара і ще когось, ймовірно якусь Ксеню.
Чому козака?
Бо на бетонному обрамленні могили зберігся фрагмент напису:
“Хай буди земля Тобі пером КОЗАЧИ”
Час від часу з’являються доповнення, зокрема у коментарях під дописами. Нині знаємо, що у совєтський час металевий хрест був демонтований, а його кам’яна основа з картушем і написом знищені. Хрест зберігся серед трав у закутку цвинтаря.
Могила була відновлена і повернуто на неї автентичний металевий хрест у 1991 році бригадою під керівництвом Василя Кійка.
Я потрапив у Спасів завдяки Богдан Козійчук, студенту, майбутньому юристу-правнику, а нині активному громадському активісту і патріоту рідного села.
Сподіваюся, Богдан працює над доповненням історії цього надзвичайного пам’ятника .
Сподіваюся також, що громада береже і доглядає ці могили, зберігаючи їх архітектурну, історичну і мистецьку цінність, кожен з найдрібніших елементів.
Допис п’ятнадцятий! Хай Тобі земля буде пером Козаче!