В Сокалі народилася і живу все життя. Люблю своє маленьке місто. З дитинства пам’ятаю його зеленим: на вулицях радували зір розлогі липи, величаві каштани, стрункі берізки… Вони давали затінок, кисень, якого так бракує тепер, коли збільшилась кількість автотранспорту. Пам’ятаю, якою зеленою була вул. Щорса (теперішня Шашкевича), на якій жила в дитинстві, і прилегла до неї вул. Міцкевича, де практично зрізали всі дерева і не посадили жодного, тож вулиця виглядає зовсім голою. Не облаштовані належним чином в нашому місті і газони, рідко де побачиш насаджені квіти. Влітку ідеш під палючим сонцем і нема куди сховатися: дерева пообрізали так, що стирчать одні стовбури. Боляче дивитися на цих калік – наче якийсь смерч пройшов по них. Хочу запитати у комунальників: хто їх навчив так нищити дерева і чому є графік обрізання дерев, а от про графік їх насадження не чули? Та й центральна вул. Шептицького, яка раніше потопала в зелені, тепер повсюди просвічує «залисинами».
Нещодавно була в сусiдньому Червонограді. Порівняно з нашим це місто зовсім молоде, але яке зелене! Ідеш вулицею і приємна прохолода дихає в лице. Гарно облаштований там і міський парк, де можна добре відпочити. А в нашому – хіба хащі та поламані лавочки. Сумно стає від такого пейзажу.
Галина ЯРОШ, жителька м. Сокаль.