Привезли нас на Донбас минулого року в червні, після навчання на танкіста в турборежимі…
Два тижні — і хуяк, ти вже готовий танкіст, водій танка… Як я став танкістом Abrams за два тижні: я ще на четвертій передачі не їздив ніколи, а в танка їх аж сім…
Фігня, що їздити не вмієш…
Коротше, позганяли танки з тралів десь край дороги, що далі — ніхто нічого не знає.
Десь треба танки гнати, а куди — ніхто не знає, воєнна таємниця.
На фоні щось стріляє, строчить з кулеметів і систематично вибухає… Йоптвоюмать, то вже війна?! 😱😱
(Як виявилось, 90% того шуму — то було з полігону, хоча далекі вибухи таки на війні вибухали.)
Траса, по дорозі повно військових машин, часом навіть якісь “танкетки” гасають, здоровенні німецькі військові вантажівки і хамери, а між тим купа цивільного транспорту — і то так, ніби їх з 90-х випустили… Жигулі, Москвичі, мотоцикли з каляскою…
Трафік такий, що капець… машина за машиною, і майже повне ігнорування правил дорожнього руху…
Приїхав провідник, каже:
— Їдьте за мною, я покажу дорогу.
Яку дорогу, курва?! То вже на війну зразу, чи що… 😱😱
А мій чайник перший стоїть… Кажу:
— Я перший не поїду, дядьку.
— Чо не поїдеш?
— Та бо я, курва, їздити не вмію! Хіба по полю, де нікого нема… А тут машин хрінова туча… Ще когось переїду до холєри… Пустіть мене додому, дядьку, я не хочуууу на війну!
— Шо ти сциш? — каже. — Ти ж на танку… Давай, поїхали!
Виїхали… курва… руки трясуться, коліна тремтять… танки ревуть на цілу Донбасщину…
Той собі на джипі газу дав та й попер, а тут машин повно: якийсь вуйко першим Жигулем мене підрізає і пхається вперед, за ним мотоцикл з каляскою і хамер з добрими бородатими головорізами в повній амуніції…
Йоптвоюмать 😱 де я попав…
То все бібікає, реве моторами, матюкається і махає руками, типу:
— Давай, давай! Танки — сила!
Яка в сраці сила, як я ще на четвертій передачі не їздив ніколи, а в танка їх аж сім…
А в шоломофона командир кричить:
— Та газуй, курва! Хрін на того Жигуля! Що ти їдеш, як волами?!
Повний сюр…