У гарному доглянутому будинку в центрі маленького прикордонного села Угринів уже майже тридцять років знаходиться дитяча дошкільна установа. Сюди щоранку прямують діти, яких радо зустрічають вихователі та їх помічники, котрі працюють тут за покликанням. Вони люблять, оберігають, навчають, виховують, дбають про кожного маленького жителя, бо пам’ятають: дитина – це найбільше диво на землі. І у цьому ми переконалися, побувавши у садочку. Тільки-но переступили його поріг, як одразу поринули в неповторну й самобутню країну малечі. На стінах, шафках кидалися у вічі намальовані різнобарвні квіти, наче живі, тваринки та герої казок. У приміщенні тепло та затишно. Завідувач дитячої дошкільної установи Любов Федік розповіла і показала як живе сільська малеча. Тут є просторі кімнати: ігрова, спальня, актовий зал та спортзал, і навіть свій власний музей старовинних вишивок та речей побуту. Пані Любов працює завідувачем Угринівської дошкільної установи 14 років. Вона пригадала, що, коли прийшла сюди на роботу, садочок нагадував руїну. Колектив власними силами штукатурив та білив кімнати. За допомогою сільської ради, відділу освіти придбано металопластикові вікна, твердопаливний котел, відремонтовано системи опалення та санвузлів. Садочок у 2008 році з сезонного перевели на круглорічний режим роботи. Не обійшлося й без допомоги спонсорів. Долучилися до облаштування групи для своїх діток і батьки. За ці роки батьки вихованців, працівники дитячого садка та діти стали дружньою та великою сім’єю, яка всі проблеми і негаразди вирішує разом.
У садочку функціонує різновікова група від 2 до 6 років, в якій 16 дітей. Дошкільну установу відвідують хлопчики та дівчатка з Угринова та Нісмич. Ними опікуються вихователі Ольга Бакриу та Марія Павлюк, допомагають їм помічники вихователя Світлана Шушняк і Надія Пукас.
З Марією Павлюк та Світланою Шушняк познайомились невдовзі. Вони годували малят борщем. Їх вихованці, а цього дня прийшло у садочок лише четверо діток – Таїса, Вероніка, Аліна та Іванко, дружно та весело, сівши за один столик, смачно обідали. П’ятилітній Іванко Шевчук сказав, що їх смачно годують, він не раз просить добавки, особливо коли є вареники, риба чи котлети. Кухар Марія Лещак старається догодити малечі різними стравами. У меню кожен день є молочні продукти, каші, риба та м’ясо.
Батьки допомагають іграшками, хлопчики та дівчатка мають достатньо їх, щоб бавитись. Завідувач розповіла, що дітки дуже люблять бавитись у сюжетнорольову гру «Сім’я», ще дівчатка залюбки граються у «Лікарню» чи «Аптеку», а хлопчики – у конструктора, будують замки та будиночки. Маляткам допомагає їх вихователька Марія Павлюк. Вона зазначила, що вже 15 років працює тут. Спочатку був сезонний графік роботи, а зараз увесь рік функціонує ця дошкільна установа. Проте дітей раніше було більше двадцяти, а нині десь 15-16. Разом зі своєю напарницею Ольгою Бакриу готують з дітками різні свята, тематичні заняття. Малята люблять співати, розказувати віршики. Взагалі садочок працює в екологічному напрямку. Хлопчики та дівчатка охочі до прогулянок, де знайомлять їх з флорою рідного краю.
В садочку є комфортні умови для навчання і виховання, для всебічного, гармонійного розвитку дитячих особистостей. Вихователі на заняттях вчать любити природу, рідну землю, рідний край, проводять екскурсії. Перед будинком працівники посадили клумби з квітами та кущами.
Завідувач дошкільної установи Любов Федік вважає, що головна турбота їх колективу – це виховання дітей, адже те, що буде закладено в дитячі душі сьогодні, проросте щедрим колосом у дорослому житті. Тому їхній колектив, Хоробрівський сільський голова Володимир Сава, батьки, роблять все, щоб дитячий садок став затишною домівкою для дітей. Вони сподіваються, що тут ще довго буде чути дзвінкий та веселий сміх малечі. Бо їхнє село прикордонне, тут був відкритий митний перехід, є перспектива створення нових робочих місць. Отже молодь не залишатиме Угринів. Є надія, що у садочку зростатиме кількість дітей. Любов Федік пригадала, що навіть вже за її керівництва були роки, коли в групі налічувалося 25 дітей, і то тоді взяли не усіх бажаючих, бо місць не було. А їхній дитячий садок – особливий, бо це друга оселя для працівників і дітей, і вона з колегами старається зробити її затишною та теплою, щоб діти з радістю приходили сюди. Тож найбільша для них винагорода – це щаслива посмішка дітей, щира та безтурботна.
Любов ПУЗИЧ,
Фото автора.
