Про новий законодавчий орган, який буде гідний людей, що відстояли Євромайдан, про те, як об'єднати ментальність країни, радикально реформувати всю систему безпеки нашої держави, про проблеми нашого краю розповідає уродженець Червонограда, депутат Львівської обласної ради Андрій КОРНАТ.
– Чому Ви прийшли в політику? Як Ваша сім'я та діти реагують на Ваш вибір?
– Політика мене цікавила завжди. Ще з тих часів, коли працював учителем у школі. Всі баби і діди були політв'язнями, відбуваючи заслання у Сибіру.
Зростаючи в тій атмосфері, розумів, що в керуванні країною мають брати участь люди без сумнівного минулого, без зв'язків із корупцією, які не живуть за напівправдою. Бо напівправда у повсякденному житті веде до великої брехні у політиці. Наслідком такого ставлення до життя стає сьогоднішній стан нашої країни. Дорогою ціною нам дістається незалежність, треба йти далі, не можна зупинятися зараз.
Україна починається з кожного із нас. З нашого будинку, вулиці, села, селища чи міста. Всі ми від робітника до президента маємо усвідомлювати свою відповідальність перед майбутнім, перед своїми дітьми.
Сьогодні мені боляче за нас, за наш край, бо я тут народився. І не можу споглядати, коли бачу розбиті дороги та села без вуличного освітлення. Я не хочу миритися з несправедливістю, коли мої земляки, маючи вчительську чи шахтарську платню, змушені годувати корупціонерів, навіть тоді, коли мова йде про оформлення виборчої інвалідності. Це ті речі, які мене болять і які не можу просто споглядати. Тому з позиції депутата Львівської обласної ради розумію, що маючи фах, досвід та бажання щось змінити, я повинен це зробити. Бо залежність від "центру" обридла всім. Родина і діти підтримують мене, бо це найближчі мені люди, які не зі слів знають, що я чітко керуюся принципами, що декларую у політичному житті.
Люди, з якими я зараз працюю, це вихідці з усієї Львівщини. Всі ми опікуємося тим, що нам найближче та найдорожче. Для мене це рідний край, родина, люди, що мене виховали, громада, в якій я виріс. Тому зараз думки спрямовані саме у цей бік, а моя діяльність пов'язана з цією землею.
Передусім, це вирішення питань фінансування ремонту доріг місцевого значення, комунальне господарство, потреби освіти та медицини.
– Які проекти Ви підтримали, будучи депутатом Львівської обласної ради?
– Чимало роботи зроблено. Ми забезпечили кожну загальноосвітню школу району підручниками "Вступ до історії України" для п'ятого класу за редакцією Андрія Закалюка. Це було надзвичайно важливо рік тому, бо цей підручник описував найважливіші, а головне, правдиві, події, які сталися в житті України, в той час, як уряд Табачника їх безцеремонно викинув. Сьогодні ці підручники також допомагають учням, бо вони єдині, поки що, які не "оббріхують" історію України.
Також це ремонт дороги у Великих Мостах, участь в організації щорічних фестивалів "Белзька Брама", "Зашків земля героїв" та "Підкамінь".
Важливими є справи для соціально незахищених категорій, підтримка інвалідів, запровадження оздоровчих програм для молоді, боротьба проти руйнування житлових та соціальних споруд у Соснівці. Мене все це болить, бо я народився у нашому краї, я місцевий, і хто як не я можу розуміти своїх односельчан? Адже я знаю усі їхні проблеми і хочу, аби прості люди, шахтарі жили повноцінним життям, а не очікували подачок від чиновників, як це робиться протягом останніх років.
Так само мають позачерговий пріоритет питання, що стосуються гострих проблем вугільної галузі, а саме: затримка й невиплата заробітної платні, збут вугілля. Багато з цих питань є каменем спотикання непоборної величини для депутата обласної ради, тому я вбачаю їх вирішення лише при застосуванні важелів впливу в Києві.
– Робота політика означає особисту відповідальність однієї людини перед тисячами громадян. Зараз Ви відповідальні перед мешканцями, в першу чергу, рідного краю та Львівської області. Чи готові нести цю відповідальність перед всією країною?
– Мій життєвий досвід та освіта дають мені змогу розуміти проблеми загалом та процес їхнього виникнення зокрема. І як лікар не може братися до лікування, не маючи встановленого діагнозу, так і політик може накоїти лиха, керуючи тим, чого досконально не розуміє. Я знаю причини, що зумовлюють проблемний, а подекуди і жахливий стан справ у нашій державі. І саме моя відповідальність не дозволяє мені стояти осторонь і змушує активно працювати задля їх вирішення. Здобувши певний досвід, я почав розуміти, що незалежно від того, з Червонограду ви, чи з Чернігова, ми всі маємо спільні проблеми, і що вирішення спільних проблем полягає саме у радикальній зміні системи влади у нашій державі. Передусім в усунені від влади олігархів та дрібних злодюжок. Життєво необхідно продовжити та завершити справу Євромайдану та Революції гідності. Сьогодні, коли наші діти та близькі зі зброєю в руках захищають рідну землю від зовнішнього ворога, ми зобов'язані тут плічопліч боротись з внутрішнім ворогом, забезпечувати міцний тил та підтримку. І здобути нашу перемогу у спільній праці як там, так і тут! Зараз ми маємо створити не "чергову" Верховну Раду, а новий законодавчий орган, який буде гідний людей, що відстояли Євромайдан, за який не буде соромно перед тими, хто віддав життя за свою Землю парламент без колишніх комуністівпристосуванців, кримінальних елементів 90х років чи зайд"парашутистів", які забудуть про нас одразу після виборів.
– Зараз наша країна переживає складні часи. Це особливо має позначатися на уряді та парламенті. Назвіть три найважливіші проблеми, що потребують негайного вирішення.
– Якщо взяти з довгого переліку перші три, то це мають бути:
Перше. Проведення адміністративної реформи, а за нею і територіальної, яка надасть більші повноваження та реальні важелі урядування місцевим громадам. Насамперед фінансові.
Друге. Радикальне реформування бюджетної сфери, податкової системи, що має надати громадам можливість самостійно формувати свій бюджет без відтоку коштів у Київ.
Третє. Радикально реформувати всю систему безпеки нашої держави. Тобто МВС, збройні сили, СБУ. Які виявили свою повну неготовність виконувати свою основну функцію в кризовій ситуації.
– З вуст громадян нашої держави вдень і вночі не сходять розмови про війну на Сході. Які заходи особисто Ви вважаєте за доцільне вжити, щоб протистояння завершилося?
– Коли ви захворіли, ви ідете до лікаря; якщо вам потрібно відремонтувати взуття до чоботаря. Певною роботою має займатися відповідний фахівець.
– Я не фахівець з військової справи, тому не можу сказати, як перемогти у цій війні. Але, як спеціаліст у гуманітарній сфері та у сфері політики, можу розказати, як унеможливлювати такі конфлікти в майбутньому. Нашій країні потрібна спільна ментальність, бо саме подібність ментальності східних українців до ментальності росіян і спричинила можливість розв'язання цього конфлікту. Як об'єднати ментальність країни? Треба розробити державну програму, що забезпечить міграцію трудових ресурсів. Тобто кожна людина, що закінчує виш, гарантовано отримує перше робоче місце з гідною зарплатнею, але не в рідному регіоні. Освічена молодь буде мігрувати з заходу на схід і навпаки, символічними нитками зшиваючи розрив, формуючи єдину націю, єдину ментальність.
– Один із пунктів Вашої програми вступ України до НАТО та ЄС. Ви впевнені у доцільності такого кроку? Чи варто нам з кимось починати тісну співпрацю з огляду на те, якою проблемою для нас стала дружба з Росією?
– Я абсолютно впевнений, що нам необхідно поєднати наші зусилля з ЄС та світовою спільнотою, саме це дасть нам бачення перспективи розвитку. Щоб увійти до ЄС чи НАТО, треба виконати низку вимог, що є реально необхідними для нашої держави. І це не примха, а реальні рекомендації від досвідчених компетентних фахівців. Це все призведе до повного перезавантаження та зміни системи, вилучення з неї рудиментів радянської епохи та банальних шахраїв, які 25 років використовують Україну для обслуговування фінансовопромислових кланів та власного збагачення.
– Як нам вирішувати енергетичну кризу? Ви знаєте про проблеми навколо збагачувальної фабрики "Червоноградська"?
– Проблему збагачувальної фабрики дуже складно вирішити лише на рівні області. Бо працівникам фабрики не видає гроші ПАТ "Львівська вугільна компанія", яка в свою чергу не отримує коштів від ДП "Львіввугілля". А "Львіввугіллю" заборгувало ДП "Вугілля України", що підпорядковується безпосередньо Міністерству палива та енергетики. А міністерство чомусь має кошти на купівлю та транспортування вугілля із Африки, але не може видати зарплатню, щоб запрацювала західноукраїнська вугільна промисловість, а українські ТЕС отримали вугілля, що видобуте і збагачене тут, в Червонограді. А його достатньо для України.
– Розкажіть нам про свою сім'ю, про свої захоплення та вподобання.
– Я пишаюсь своєю сім'єю, адже вона пройшла випробування часом, особливо в скрутний період формування Української державності. 10 вересня цього року минуло вже двадцять років нашого подружнього життя з дружиною Лесею.
Моєму сину Олегу вже дев'ятнадцять років, він студент третього курсу юридичного факультету ЛНУ імені Франка. До речі, голова студентської профспілки факультету. Донечка навчається у другому класі.
Сім'я для мене це тил, це світ, в якому живуть Бог і Любов. Це маленький рай, яким я дуже дорожу. Саме тут, на моє переконання, формується ціннісний погляд на такі речі, як роди, громада, народ, нація і Держава.
Ми дуже любимо подорожувати сім'єю в рідних Карпатах по Дністру. І, звісно, в місцях української слави, історичної пам'яті та культури. Я захоплююся природою рідного краю та його історичною спадщиною.
В людях ціную розум та мудрість, індивідуальність. А надто, коли це все поєднано в одній особі разом.
Просто обожнюю борщ з квасолею та вареники з картоплею і шкварками, які привчила мене любити моя бабця.
Записала Тетяна ЮРКЕВИЧ.