Декілька років тому директор ДП «Датський текстиль» Йорген Седерхолм, розповідаючи про підприємство, сказав, що планують збудувати їдальню і харчувати працівників. Вже навіть вивчають питання, їздили переймати досвід на фірму «Леоні» у Стрий. І ось на початку цього року їдальня запрацювала – потрібен був чималий час, бо справа ця непроста і затратна.
Виглядає їдальня вражаюче: світла, простора, місця стільки, хоч танцюй. На роздатковій лінії, яка, як і більшість обладнання, – австрійського виробництва, все аж виблискує. Зрештою, тут всюди ідеальна чистота і порядок. Першим стоїть автомат з прохолодними напоями, термоси, в які можна налити каву чи чай, зробивши їх самостійно, і взяти з собою. Працівники самі накладають собі страви, а якщо, скажімо, страва прохолола, то можуть розігріти в мікрохвильовій печі.
Поки в їдальні не з’явились відвідувачі, завідуючий виробництвом Олег Лаврик провів мене усіма цехами, показав холодильники (кожен з них розміром з невелику кімнату), різноманітне обладнання. Мене зацікавила чудошафа, в яку ставили різноманітні страви.
– Це пароконвектомат, – пояснив п. Олег. – В ньому готуємо відразу і м’ясні, і рибні, і овочеві страви. Це дуже зручно, причому, завдяки швидкій циркуляції повітря, страви не вбирають запахи одна одної.
Оглянула овочевий цех, м’ясорибний, для холодних страв, пекарський, всюди побачила таке ж сучасне обладнання, техніку – від машини для миття посуду до картоплечистки, слайзера для нарізання м’ясної продукції – для кращого зберігання м’ясо нарізають, пакують в поліетилен і кладуть в холодильник. Так воно краще зберігає свої якості. В пекарському цеху, схожому на мініпекарню, щодня випікають хліб – білий і з висівками, що дуже корисно, різні булочки, ватрушки, пиріжки… У вічі впадала, як уже згадувала, ідеальна чистота. В жодному з цехів не побачила сміття, відер з відходами, чогось розлитого на підлозі, ба, навіть плям на столах чи брудного посуду в раковинах. Із цікавістю запитала, чи б’ють склянки, інший посуд. Буває, відповів п. Олег, але рідко. Не те, як в колишніх робітничих їдальнях, де щодня збирали з підлоги рештки розбитого посуду. Тут посуд – французький, але не в його міцності причина, думаю, на «Датському текстилі» зовсім інше ставлення до всього – роботи, порядку, ощадливості. Цього нам варто повчитися.
– В нас проходять практику учні місцевого професійнотехнічного ліцею, – продовжив свою розповідь п. Олег. – Цього місяця маємо дівчину і хлопця. Досвідчений пекар Любов Король (на знімку внизу з Олегом Лавриком) передає їм свій досвід. Якщо є потреба, учні допомагають в інших цехах. Але намагаємось їх не відривати, бо, щоб стати добрим пекарем, потрібен час.
Повертаємось в зал, де вже обідають працівники підприємства. До речі, на столиках стоять таблички і працівники кожного цеху, відділу займають звичні місця. Запитую декількох, чи задоволені вони обідом і роботою їдальні.
– Сьогодні на обід був салат з капусти, чанахи, ватрушка, чай, – говорить Оксана Величко. – Все смачне, а чанахи, особливо.
– Їдальня у нас чудова, – підтримує її Олександр Козловськиий. – Було б добре, щоб й інші тут повчилися і на своїх підприємствах відкрили такі їдальні. А кухарям бажаю й надалі так працювати і не зупинятись на досягнутому.
На запитання чи є якісь скарги, побажання, одна з працівниць порадила заглянути в «Книгу скарг і пропозицій». Що ми й зробили. Скарг в ній так і не побачили, зате були подяки, одна навіть віршована, її написала Зеновія Потоцька.
– Продукти нам постачає підприємець Марія Стельмащук, – говорить Олег Лаврик. – Складаю тижневе меню. Якщо одного дня обід дорожчий, то наступного – трохи дешевший. Але намагаємось, щоб обід був калорійний, смачний, щоб наші працівники щодня їли овочі. Якщо комусь порція замала, то може взяти добавку. Готуємо різноманітні салати з моркви, буряка, капусти, і в різних варіаціях, суп рибний, польовий (з пшоном), розсольник, борщі, котлету подомашньому, курячі стегенця… У нас працює досвідчений старший кухар Надія Цьома (на знімку в центрі). Вона вкладає в роботу душу.
Запитую пана Олега, чи готує датські страви, адже на підприємство часто навідуються гості з Данії. І чую:
– Раніше я думав, що датчани їдять переважно рибу, оскільки це морська країна. І помилився: виявляється, Данія має перше місце в Європі з виробництва свинини. Тож датчани люблять м’ясні страви, переважно, це запечена свинина, телятина з різними спеціями. Дружина п. Йоргена Петра дуже смачно готує, тож вчуся у неї, завжди запитую, які й до чого приправи треба додати.
Олег Лаврик закінчив Львівський технікум громадського харчування та Київський торговоекономічний університет, має великий досвід роботи – працював завідувачем їдальні у ВАТ «Червоноградське АТП14628». Тож недаремно саме його вибрали на цю посаду. Як він жартує, кастинг пройшов з першого разу. Члени комісії на чолі з Йоргеном Седерхолмом довго розпитували його, а потім попросили накрити стіл. А що було це саме на Йордан, то він приготував українські страви, зокрема борщ з вушками. З’їли, сподобалося. Так він отримав цю посаду.
Запросили і мене скуштувати обід. Пан Йорген, який також прийшов пообідати, а разом з ним і фінансовий директор підприємства Тарас Петровський, який був за перекладача (на знімку вгорі – в центрі), побачивши чанахи, радісно потер руки – це одна з його улюблених страв. Розмову розпочав з того, що ідея збудувати їдальню виникла давно, ще у 2005 році. Але потрібно було багато коштів. Раді, що втілили її в життя. На цьому не зупиняться. Мають різні плани, зокрема, облаштування футбольного поля, будівництво басейну, але оскільки це дуже затратна справа, то, можливо, вдасться щось вирішити з місцевою владою. В Данії популярні футбол і жіночий гандбол, трансляції матчів п. Йорген дивиться по телевізору регулярно. Жартує, що таким чином займається спортом.
…Ми розмовляли на різні теми, пан Йорген жартував, пив «Кокаколу» (до речі, спиртного на столі не було). Але, коли обідній час скінчився, стали прощатися: робота – перш за все, сказав пан Йорген.
Валентина БЛУДОВА.
Фото автора.