СЛАВЕТНА ДОНЬКА УКРАЇНИ
Неподалік від нас,
у місті на Волині,
вродилося дівча
в українській родині.
Батьки її любили,
леліяли, плекали,
порадившись,
Ларисою назвали.
Та час минав,
дитина підростала
і в свої дев’ять років
вірш перший написала.
Любила вона все:
гаї, степи безкраї,
і синій наш Дніпро,
і полонини, плаї.
А більш за все вона
любила дух народу,
який споконвіків
боровся за свободу.
Не дивлячись на біль
і на важку хворобу,
писала про життя,
про волю, про свободу.
І до останніх сил
вона про все писала,
псевдонім – Українка
не заплямувала.
Читаючи вірші
про волю, про свободу,
ми мусим пам’ятать,
якого ми є роду.
Ми українці є,
і мова в нас нетлінна,
ніхто нас не поставить
ніколи на коліна.
Вікторія ЛЯЛЬКА,
учениця 6 кл. Сокальської ЗШ I-III cт. №5.