Твої родичі часом – і геть не по кро́ві,
Й особисто ніяк незнайомі, ні зовні.
… А хтось гине з них, лине від рідних тобі.
Й розумієш чуттєвість глухих і сліпих.
…Хто біль зможе колись пояснити не кровну?
Із трагедій і доль Україн оборони.
Євгеній Юхниця
В селі зруйнованому, де одна крамничка
Що залишилася серед руїн й водички,
З прилавку сива й розплетена Марусенька
Хлібинки тіням подає пустими руцями.
…Та – по буханці, і відмо́влюється різати.
Ключима брязкає по касі під каністрами,
З дірок яких злітають мушки й хочуть істи.
Євгеній Юхниця
Гараж, забитий плитоносками
Яких чекають «на нулі»*
І на базарах – понаносене
Людьми – для воїнів, не в хлів…
…По інтернатах – і «Гепарда»
Пліткують можна оплатити
…Така є в Україні «гвардія»
Кишеньо-хапних і не битих…
А що їм: візьмуть, то відкупляться,
Є ж чим… Спокійно йде по вулиці
У волонтерській шкурі – хижі.
Кому війна, кому- в кубишку.
…Це – чесним готувать «баришку»
Для митниць й там чекати – тижні.
Євгеній Юхниця *«На нулі» – на лінії зіткнення з ворогами
Вагонами, рипить, мости аж тріскають.
Що недостатність просто загукати «Геть! –
Стає дедалі зрозумілим й популістам…
…Смерть рівно хрумкає й бетони і метал,
Живе, оброблену ріллю, річки, горішні…
У смерті, слина – клейковинна сліпота.
І одночас – хамелеон, в який не віриш.
«Не приживеться смерть в нас, нерозбірлива гадюча!
І повернеться до нори дресирувальників розлучень! –
…Отак – оптимістично просять вірш продовжити, щохутче.
Євгеній Юхниця
Куток, скриня, під бомбардуванням,
Де стеля труситься, ніби – востаннє,
Лежить старий сільський охлялий гармоніст.
То роздивляється світлинки сіроти́сні,
Де на весіллях і народженнях музичив,
То прикіпає до найрідних і найближчих,
…Яких чомусь, за яку кару, пережив.
Мов, нишком, дивиться на них – не постарілих.
Картки́ ж хитаються з підлогою на стінах,
Немов у коло кличуть дідуся самотнього.
Й забрати хочуть його зараз же, сьогодні.
Євгеній Юхниця
Ще не знайшли мене, в траншеї.
Обабіч а́кають загарбники
А я в щасливості дешевій,
Ще мить – самотній й неінфарктний.
Скінчились кулі і гранати,
Не силю глиною засипатись.
В’юном – пірнути б у загаті,
Чи зовсім непомітним стати
В кутку соломи фуражистів
…Чи встигну доповзти до тріски?
Наважуся – у горло, й стиснути…?
Євгеній Юхниця
Ось, і колекція тримбітного одягу
Ідей рушників
Із Херсонського художнього музею
Пішла на пермську й магаданську землю*
За депортованими з Гола-Пристань* долями
Жінок й малюків.
Античні амфори і бронзові люстерка,
Ікона
«Триіпостасне Божество» – у …мусульманських
У народів, яким Кремль – нагайка панська.
І будуть у кряше́н* – по тридобові черги
Голодні…
В музей – на українські рушники
Колишні ку́ни* й сарацинські кипчаки́*…
Євгеній Юхниця
*Російські війська вивезли з художнього музею м.Херсон увсі експонати і відправили у Росію.
*Гола Пристань – місто Херсонської області
*Кряше́ни – нарід Поволжя
*Куни, сарацини, кипча́ки – колишні половці, які населяли Кипчакський степ від Дунаю до річки Іртиш у 11-13-ому столітті н.е.
Повітряна, сьогодні – шоста хвиля.
Але, на сік – готові клуні яблук,
Й ґазди́нонька – на них свої зусилля.
…Тут, на землі Поділля – як не закрутити?
Не видушити сік, а з нього ж й – ліки…
Й знов гуркіт: мо́тики*, як оси – в м’якоть літом.
Та пані рухає закруткою, що віхола:
…Антонівка, ране́тка, дичка дика…
Три літри, десять бутлів, і – закатані!
Й посто́ять, перевернуті, у затінку…
…Усе… Одкинулась на лавці до стіни
Й натхнення кращого – нема! “Гей, «мух» жени!» -,
Тепер згадала україня і за них,
За мо́тиків-жужжалок, стріл війни.
Євгеній Юхниця
*Мо́тики, і – дрони ворожі, іранські, і – мопеди пацанів, які попри війну – гасають голосно і безупинно
Немов, загони сарани,
По Україні – дрони–вбивці:
Тандем шахідів й сатани –
Проти життя і чорнобривців.
Комп’юторний відо́сний тир.
На джойстику – живі мішені.
Перед екраном, командир,
Націлює в балкон з антеною.
Шляхи зникають із очей.
Не знаєш, хто й що – важливіше.
До арк перебігаєш пішки.
…Емоджі б’ються у дисплей…
Євгеній Юхниця
Скупає українські паспорти
Русня для перетину всіх кордонів.
…Питання маю совісне й резонне:
Які безсовісні державницькі чорти
Розпро́дують страждалий паспорт кровотечний –
Нас нищащим кремлівцям пу́тьосе́чним?
…Ще б торгували хірургійним світлом…
Матусями, вагітними, чи – літом…
…Відмиваєш у ду́ші й з повік –
Недостойні думки про своїх.
На мольберті замальовуєш провалля.
І у кошик – із нестриманістю файли.
Євгеній Юхниця
Панянки і ле́гіні – за свою Україну:
За колибу і місто, за хвіртку й коріння.
За колоду і ґанок, розсадні балкони,
…Скелі-Захисники, на «нулі» – вали́-бро́ніки,
Зупиняють і нищать русню бутафорну!
Вас чекають на волі, і під окупацією.
У полоні в мотузці, на зруйнованій станції,
Голубцеві їдальні, доріжки для байків,
…Так, як і ворогів – чатують ломаки…
Євгеній Юхниця
В нас, вибухи – про нашу лють,
Про Київ, Запоріжжя, Харків!
Ніяк, убогі, не збагнуть –
На нас не діють їх зашква́рки:
…По сходах, звично, прибиральник
Електро-віником жух-чух,
І паніка з бомбометання –
Додому…, й грає – москвичу.
Євгеній Юхниця
Чоловіків Донбасу у війні із Києвом –
Раша вибила. А жінки лишилися –
Солдатикам російським, непримхливим.
На черзі – мужики корисливі
Херсонщини, і Запоріжжя,
Яких загонять в «добробати»,
Й поженуть у дніпрян стріляти,
А може – й по Парижу,
Чи по Берліну з Лондоном.
І винна не Москва ж буде́,
А Україна з «бандо-схронами»…
І референдуми ракет
Злетять з московськими іконами.
…Якщо не встигне ЗСУ
Усіх з расє́йської «свободи» –
Перетворити на горо́дах
На хробакову ковбасу.
У Києві …російських мов
Стало у десятеро більше…
Хто з них в нас – біженець? Хто – гіршій?
…Чи знає наш гадю́коло́в?
Євгеній Юхниця
Яремче стримує на біженців – тумани,
Їх, Прут вколисує між білих камінців.
Шипшина, стигла …забобонними парканами,
Почервоніла, мов …до шторму, прапорці.
…Пече переселенця течія повітря,
Якому дім – лиш в себе вдома – чуйний світ,
Якому Краматорськ – кохання і арбітри.
…Шипшина ж чує біль, й гілки́ – убік, у двір…
Євгеній Юхниця
Перша осінь під кулями.
Де стріляють, там – стулені.
Де спокійніше – ходять,
Наче – мир й перемога.
…Їх вбивають, невиїхавших,
Розривають бездіючих.
Перше вересня …принижене,
Й так – не раз, за сторіччі.
Міліони у школу не підуть свою.
Наповітряний простір – із батьківських струн:
Кожна мама, куди б не занесло всіх –
В шкільний ранок, дитині – піднесено…
Євгеній Юхниця
Женуть нагайками до України смерть.
Вагонами, рипить, мости аж тріскають.
Що недостатність просто загукати «Геть! –
Стає дедалі зрозумілим й популістам…
…Смерть рівно хрумкає й бетони і метал,
Живе, оброблену ріллю, річки, горішні…
У смерті, слина – клейковинна сліпота.
І одночас – хамелеон, в який не віриш.
«Не приживеться смерть в нас, нерозбірлива гадюча!
І повернеться до нори дресирувальників розлучень! –
…Отак – оптимістично просять вірш продовжити, щохутче.
Євгеній Юхниця
Будівлі харківські крихтять,
По ним прильоти.
Облицювання – на шмаття,
Сезон охоти.
На Харків дивляться митці
З надломлень а́дових,
Із-за кордону, виходці
З гламурних салтовок.
…Ніхто не може врятувати?
Й не дати мешканців – за грати…
…Азовців, тисячі, так – віддали́ в полон.
Й читають страти, як читач – «Декамерон».
Євгеній Юхниця
При зупинці лежить живе тіло.
Поруч, інші не дихають, зтліли.
Як у тирі на стенді країнців
Дозволяє світ бити, як вівців.
…Де ті фізики наші та хіміки,
Що створили б нам зброю, мов ліки?
Бо зоставшихся – перестріляють,
Не сьогодні, то взавтра, закляті.
Індіанців так конкістадори
В світі но́вому поработили.
…Мо’, вже пише історик топорний
Про наш досвід лиш …бо́мбогаси́льний?
…Чи дістанем й ми ворога мо́рами?
Чом на нашій лише території
У морський бій всі граються, хором?
Євгеній Юхниця
В чужій сім’ї дитинка
Українська, ранком,
Пита: «Чому я тут? Я хочу у Херсон!»
Їй, росіянка грима,
«Цить! …доволі мамкати,
Сядь, щі посьорбай!» І гримить шансон.
А в ніс – щуря́чіі аромати-чади,
Як тріпали на ґанку рвані рядна.
Євгеній Юхниця
Світлинка свічечки палаючої –
По вбитому синочку.
Йде жінка, йде містами й дачами –
Спинитись не хоче.
…І ніжки гнуться, й не спиняється,
Мов наздогнати мусить
Ті кулі виродка пропасниці:
Й спинити їх укуси.
Євгеній Юхниця
У школі пустуючій
Вчителька, «класна»
В’язкою ключиків
То відчиняє,
То зачиняє
Двері у класи.
…Евакуювалися діти,
Й ось – їй
Лишати злим літом
І парти, і стіл.
…І серце до стін прикипіло,
І треба – з пітьми,
З пустелі уламків зсірілих
Іти за людьми…
Євгеній Юхниця
У темряві – хруст м’язів гімнастичний,
Спіралі – тіні, обертання по дузі.
Навпомацки з консерви туристичної
Хтось пропонує на виделці – по хамсі.
…У льосі дівчинка-підліток
Просить бабцю не світити на обличчя
Собі сусідською мобілою,
Бо раптом …сунуть пики русоби́чі,
…Й настане мить остання істерична…
Тут, у підвалі, одне о́дному – пшенички.
Євгеній Юхниця
…Термозахіст. Волосся підібране в каску.
У тунелі, колодязях, золовідвалах,
Де палають – кислоти, ртуть у нітрофарбах,
Ацетонове дихання, ́рушійні па́си
Після вибуху …крутяться, і не знеструмлені.
…Страхувальні канати з вузлами життя
Палахко́чачу ТЕЦ відтяга́ють аншпу́гами*
Від смерті, з кутом на́хилу – в забуття.
Кришки люків колекторних плачуть металом.
Дріт стирчить, рятувальник до рамп іде далі…
Євгеній Юхниця
*Аншпуг – важіль, заціпка для підіймання, або пересування вручну вагонів
Ранок щоденний з ракетами й кавою,
Із перегуками за переправи.
З часом, знаходиться й у війну сенс –
Жити для когось, для чогось …експресом.
…Міні-екстази у міні-підтримці.
Клубні дозвіллячка – мандри в крамниці.
Євгеній Юхниця
Ось, був Карфаген кмітливих і трудящих,
Вбитий Римом, щоб і прикладу не бачили:
…Вимагали римські – всю віддати зброю!
А віддали карфагенці, їх, мов хвойдів:
Живих – в рабство, і …переорали місто.
…Так і Україну хочуть взяти, знести, з’їсти.
Орків орки не жалкують. В них – багато.
Нам – шкода своїх. Й роз’їхались мільйони.
В дно борщу, черпак, буде калатати,
Нахиляти горщик, би таріль наповнити.
…Найсмачніше – берегти, не зразу їсти.
Бурячки перебирати, наче бісер.
Клаптик м’яса підсолити й відкладати.
…Не надіятись, прародичами, в правду.
Пересолена історія порадами?
Євгеній Юхниця
Молитва постраждалих – кожній зірці,
Промінчику, частинці, міжзо́рянню, водиці,
Яких в трильони більше ніж в загарбників –
Ножів і слів, отрут, куль, «Градів», жартів.
…До Всесвіту звернешся іменитого,
Над Ким не мають сили кораблі,
Ні хмарочоси, ні рублі , ні королі.
В якому ти – є, й був ще до Землі –
І збудеться, як день нам є і хліб!
…Аби була лише в звертанні – віра непохитна,
Як та, коли сам робиш те, у чім – знавець елітний.
Євгеній Юхниця
Жінками набитий барак, ти – не тут.
Ти під вишнею з батьком і мамою.
Це – кінцева зупинка, кайданний маршрут?
З ями – в тісне СіЗО, допит, в яму.
…Не соромиться вагнерівець при усіх…
А буряти б’ють жорстко і брудно.
Ти ж себе уявляєш у по́нчо в таксі,
Як – до друзів, у росах, невзута.
…Ти не тут ще, і вже, і по суті…
Євгеній Юхниця
Стоять обвуглені підстанції мерцями.
Безногі вузлові і розподільчі мами.
Обмотки пирскають – крови́щі капіляр
Трифазки у полях закопуються в яр.
…Дракони кігтями і го́ловами-полум’я.
Щити і кабелі – в пилоподібну сіру…
Та українці хоч й пітьмою – неподолані:
…Ніч, день – свої зірки, горо́дина і віра!
Євгеній Юхниця
Вируй, вируй дозрівший творчий подих
Hастав твій час, ти, дійсно, мить відчув…
Звільнись від пут обовязків убогих,
Поринь у світ можливостей казкових,
Hам подаруй – творінням, що …збагнув.
Так, подаруй надію та …бажання!
Hам подаруй натхнення та любов,
Hас відверни од звички зневажання,
Hавчи, коли – жахливе …зволікання,
Збуди взірцем, як щось – бурхливу кров…
Збуди мерщій заснуле честолюбство,
Збуди вогонь і …віру в сенс життя,
Та відтіни, …наглядніше – паскудство,
Hе припускай думок про самогубство,
Проілюструй сприятливість буття.
Вируй, вируй – дар людству, рятівничий,
Займай і клич до мудрощів небес,
Палкий, живий, бадьоро-мальовничий,
І разом з тим лукаво-таємничий,
Чарівний стан складання драм і п`єс…
Євгеній Юхниця
Ланцюжкова, земновода.
Забудова –наша мова.
Бутильова, гарячкова.
Декодо́ва стержня – мова.
Картузо́ва, козирко́ва.
Кольорові співи – мова.
Й марнослова, й маркіро́вна.
…Пагонці весінні – мова.
Євгеній Юхниця
Генераторні співи –
Починається ранок.
Ось – бурчання, як зливи,
Тут – басами, октави.
Там – сердито сокоче,
Той – мажорне контральто.
Кава – у казаночках.
…Гами зранку – авральні.
Дайте, сонечко, вітер,-
Електричний струм – фену:
Пофарбую щетинки
Й за́чіска – джентельменна.
Генератори справжні –
Друзі в пріоритеті!
…Вибачте, …неуважні
Ми були – до вас, щедрих…
Євгеній Юхниця