Прийдіть, думки, вам двері відчиню,
У серце вас візьму без зволікання.
Щоб ви горіли палко без вогню,
Немов велике трепетне кохання.
Як я радію, що ви у мене є,
І на папір лягаєте рівненько.
Сяйвом веселки думка виграє,
Коли її підказує серденько.
* * *
Все було, все… І злети, і падіння,
І крах душі, який руйнує світ,
Яке тривожне серця голосіння,
Коли згаса весни останній цвіт.
Ідуть віки. Пливуть тисячоліття,
Та в серці людськім пам’ять не згаса.
Життя колишнє, війни і страхіття,
Та душ палких нев’януча краса.
ШАНУЙМОСЯ
Шануймося, друзі кохані,
Бо час вже братерства настав.
Хай сяє Вкраїни Світання
У сяйві завершених справ.
У пісні веселій величній
Несімо у світ доброту.
У душі свої ми накличмо
Одну лишень правду святу.
Хай правда нам зіркою сяє,
Звеличує наші серця.
Хай люд України співає,
Бо пісня усім до лиця.
Ми словом своїм полум’яним
Торкнімся до людських сердець.
І скоро в країні настане
Порядок й неславі кінець.
Марія ЛОБАЙ, с. Сілець.