На 8 листопада в колишньому селі Печигори був престольний празник. В пам’ять про це вихідці з цього населеного пункту, жителі з навколишніх сіл зібралися на місці, де колись стояла церква. Нині від Печигорів не залишилось і сліду.
Відзначення 65ої річниці примусового виселення розпочалося молебнем до Пресвятої Богородиці, який відслужив отець Степан Ділай. Священик також відслужив панахиду біля символічної могили Борцям за волю України і всім безневинно вбитим та померлим, зокрема австрійським воякам, серед яких було багато українців, могили, яких поруч.
Директор Тудорковицької ЗШ ІІІ ст. Володимир Гуменюк розповів про історію села, яке мало багато "господарів". Це були австрійці, росіяни, поляки, німці, радянська влада, які всіляко утискали український люд.
Про сумні події війни розповів Володимир Киба, колишній житель Войславич. Згадав, що був знайомий з хлопцями із Печигор, зокрема з Петром Дукельським, які в середині 40х років влилися в ряди борців за волю України, дні коли жителів села силоміць виселили із рідних осель. Таке лихо спіткало Старгород, Тудорковичі, Войславичі та інші села в Забузькому краї.
Коли на початку 50х печигорці повернулись на рідні землі, то застали сумну картину: розвалини і згарища. Вціліло лише кілька хат, в яких жили переселенці. Радянська влада не дозволяла печигорцям відбудовувати село й вони розселилися у сусідніх. Згодом й переселенців заставили змінити місце проживання. А на початку 70х років село Печигори зникло з карти України.
Спогади оживали в пам’яті колишньої мешканки села Ради Сенчишин. Вона вдивлялася в бік, де колись стояла батьківська хата, а нині навколо лише озимина і стоїть одиноко каштан.
Літературно-музичну композицію підготували учні шкіл Тудоркович, Войславич. Патріотичні вірші та пісні, які майстерно виконували юні аматори, розхвилювали багатьох до сліз. Оплесками вітали присутні виступ •юних солістів Андріани Юринець, Юлії Нечипор, Галини Салиги.
Тудорковицький сільський голова Іван Чернієвський подякував усім, хто прийшов вшанувати пам’ять про село Печигори, учням шкіл та вчителям Галині Іщишин, Леоніду Квашинському за змістовний захід, який нагадав старшим людям про їх молоді роки та юність їх батьків, для молоді він став добрим уроком національнопатріотичного виховання.
Володимир ОПУЛЬСЬКИЙ,
вчитель Войславицької ЗШ III ст.
На знімках: вгорі місце, де стояла церква; внизу дерево, яке зрослося з хрестом.