Цієї дати нема в календарі свят, але щороку, в другу суботу лютого, Угринівська ЗШ ІІІ ст. гостинно зустрічає своїх вихованців-випускників. Вона відчиняє двері, а шкільні каштани гостинно припорошують гостей снігом, підкреслюючи зимову красу подвір'я.
Дух дитинства, бажання обмінятися спогадами про чудову пору життя тягнула до школи, а ще хотілося зустрітися з тими, хто віддав їй свої кращі молоді роки, хто формував свідомість такими потрібними моральними рисами, як доброзичливість, патріотизм, дружба, відданість, чесність, підтримка друга.
Зустріч! Святково прибраний зал. На стінах символічні потяг і вагони: «Країна дитинства» і «Країна юності».
Організаторами цьогорічної зустрічі, тема якої «Вокзал країни дитинства», були учні 9 класу під керівництвом класного керівника Василя Мацюри та їх батьки. Вони привітали всіх випускників, вчителів, а також згадали тих педагогів і випускників, котрих нема серед нас, але пам'ять про них живе в наших справах і в серцях. Вірш «Пам’яті учителя» присвятили колишньому директору школи, вчителеві математики Івану Курцебі. Цьогорічні випускники Микола Душний, Вадим Максиміщак, Наталія Мацюра, Ярослав Савков, Наталія Ферко, Віталій Царинський виконали пісню «Подяка батькам», в якій найщиріші слова пролунали на адресу найдорожчих їм людей.
Зі словами привітання виступила директор школи Вікторія Заяць, яка привітала гостей, подякувала батькам за підтримку, випусникамювілярам – за матеріальну допомогу школі.
Зі спогадами про дитячі роки до випускників звернулась перша вчителька Ольга Поптанич. В дарунок їй прозвучала пісня «Дитинство як швидко промчало».
В цей день стежкидороги випускників злилися в одну, єдину. Тут все, як колись: дзвінко щебече дітвора, заклопотані вчителі… Всі пасажири – випускники – зайняли свої місця у вагонах, і під гудок потяга розпочалась зворушлива мандрівка в дитинство. Зупинялися на станціях «один рік», «десять», «двадцять», «двадцять п`ять», «тридцять» і «сорок».
Першою зупинкою була зустріч з наймолодшими випускниками 2012 року, які нещодавно залишили стіни рідної школи. Вони привітали всіх піснею «Школа – це дитинства несміливі кроки», а також Андрій Царинський та Мар’ян Бендига інсценізували гумореску, як треба спілкуватись, коли немає у селі світла.
Швидкий поїзд під назвою «Школа» прибув на наступну станцію. Поділитись шкільними спогадами піднялись випускники 2003 року. Троє із них залишились у нашому селі. Христину Васьків та Галину Ключинську нагородили, як молодих мам, адже село живе, коли сміються діти.
Двадцять років тому на своєму випускному вечорі танцювали шкільний вальс молоді, завзяті, енергійні і трішки сумні, через прощання з рідною школою, хлопці та дівчата. А нині вони розповідали про себе. Ігор Христофоров з допомогою своїх однокласниць згадав дні народження всіх друзів.
Зі словами подяки і спогадами виступили 25річні ювіляри. Наталiя Васьків сказала, що вони гордяться тим, що є на Сокальщині така мила їх серцям Угринівська школа.
Особливий виступ був випускників-ювілярів 1983 року. Ганна Гоцур і Марія Лещак згадали, що 30 років тому під керівництвом Софії Бутринської організували перший вечір зустрічі. Разом з класним керівником Марією Петрушкою, Софією Бутринською, зі всіма присутніми співали пісні «Пшеничне перевесло», «Хорошії гості».
Поїзд прибув на платформу 40річних ювілярів. І полинули пісні цих років. Солісткою була Ярослава Малинич. Поділились спогадами про минуле, своєю життєвою мудрістю і 45річні, й 50річні ювіляри, адже їх діти, а у декого вже й онуки, принесли славу нашій школі. Внучка П. Шевчука подякувала піснею своїм батькам, дідусеві, бабусям і нашій славній Україні: за вро
ду і за все, що дають дітям.
Святкову частину вечора закінчили піснею «Давайте, браття, заспіваєм» і на всіх випускників чекали відчинені двері гостинних класів, вчителі і довгі розмови в колі своїх однокласників.
Олександра МАЦЮРА,вчитель Угринівської ЗШ III ст.