У Національному реабілітаційному центр НЕЗЛАМНІ Олександр Морський отримав протез та допомогу у відновленні. Він морський прикордонник. Олександру 46. Служив у Маріуполі, а після виходу на пенсію залишився там жити. Його й захищав з початку повномасштабного вторгнення.
Березень. Чергове бойове завдання: потрібно перевезти український десант на інший берег. Раптом їхній катер спалахує – в нього прилетіла російська ракета. Троє побратимів загинуло на місці. Олександр, на якому горів одяг, зумів вибратися з палаючого катера. Каже, що його врятував янгол-охоронець. Те, що травмована рука, захисник побачив тільки на пункті базування. Йому надавали першу допомогу, проте, аби врятувати життя, руку довелося ампутувати. Операцію виконали в шпиталі укриття «Азовсталі», яке між собою назвали «Залізяка».
Далі – пекельні два місяці під обстрілами, потім стільки ж – в полоні в Оленівці. Олександр був одним з перших, кого обміняли. Каже, відчув, що вдома, коли побачив український прапор та почув рідну мову.
Лікувався в Києві. Попри пропозиції поїхати закордон, на протезування та відновлення приїхав до Львова – в Національний реабілітаційний центр НЕЗЛАМНІ. Тут з Олександром кілька місяців працювала команда фізичних та ерготерапевтів, а також протезисти. Паралельно чоловік кілька місяців отримував і психологічну реабілітацію, аби відновитись після пережитого.
Нещодавно Олександр отримав міоелектричний протез руки. Тепер за допомогою правої руки та м’язів спини він може піднімати та переносити предмети. Чоловік щодня опановує «помічника» і ні на мить не шкодує, що обрав протезування в Україні.
«Протезуватися все-таки потрібно в Україні. Це нічим не гірше, а в деяких випадках навіть краще. Свої для своїх роблять, стараються. Будь-коли можеш звернутися за консультацією, якщо щось зламалося. Це все тут, на місці», – каже Олександр Морський.
Протез Олександру Центр НЕЗЛАМНІ встановив завдяки Мальтійській службі допомоги.