1886, 9 серпня – у селі Бикові на Львівщині народився Олександр Тисовський, вчений, педагог, основоположник і організатор «Пласту».
Навчався у Львівському університеті, 1909-го отримав ступінь доктора філософії.
Багато років викладав природознавство в Академічній гімназії Львова. Розробив унікальну виховну систему «Пласт», подібну до скаутського руху, з основним принципом: через працю над собою до розвитку та гартування свого характеру. Пласт поєднував християнську мораль та фізичне виховання молоді з українським колоритом. Днем народження Пласту вважається 12 квітня 1912-го. Назва походить від спеціальних піхотних відділів українського козацтва ХVІ-ХVІІ століть, які відігравали роль розвідувальної служби.
Олександр Тисовський автор підручників «Пласт» (1913) та «Життя в Пласті» (1921). Уклав Пластовий закон, написав текст і музику до Пластового Обіту. Продумав схему організації, детально опрацював методичну систему. При цьому виступав проти надмірної воєнізації і політизації Пласту.
«Високий, стрункий, пропорційно збудований, держиться завжди дуже просто, так що виглядає вищий, як є, – описував ідеолога Пласту Северин Левицький. – Звичайно був убраний у темний одяг, що виказував скромність, але й рівночасно велику чистоту, дбайливість… Загально здавалося, що він штучно холодний, але я згодом пізнав, що ця поверхова холодність є випливом наскрізь опанованого характеру, хоч поза цієї холодністю криється також глибока віра фанатика-науковця в правильність обраного шляху».
Під час Першої світової війни всі члени пластового гуртка Тисовського вступили до Легіону Українських січових стрільців. Пізніше очолював Верховну пластову раду.
Після заборони організації польською владою 1930-го, активно співпрацював із нелегальними пластовими структурами.
1944-го, з наближенням до Львова радянських військ, емігрував до Австрії.
Помер 29 березня 1968-го у Відні. Перепохований на Личаківському цвинтарі у Львові в 2002-му.