Не можна побудувати міцної держави без міцної історичної пам'яті, писав відомий український теоретик державобудівництва В. Липинський. В умовах сьогоднішньої, особливої, нашої державності, де при владі багато антиукраїнських сил і продовжується, я би сказав, посилюється антиукраїнська діяльність як всередині держави так і ззовні, проблема української національної державності загострюється. Фальсифікація історії – історичної пам'яті, осудження українських історичних постатей, просто із серця виривається рідна українська мова: все це відкрите, цинічне позбавлення українців їх правдивої національної пам'яті, руйнація української нації. За таких умов, патріотично-виховна місія мусить виростати з середовища суспільства, активізуватися у районних, сільських просвітніх осередках, базуючись на прикладах живих історичних фактів. Події національно-визвольної боротьби минулого століття – стрілецькі і повстанські подвиги найбільше зафіксовані у наших селах – це місця боїв чи поховань, і саме вони повинні служити наочними прикладами жертовності і патріотизму для наших молодих поколінь. Особливим прикладом високої національної свідомості, жертовності задля рідного краю є наша Українська Повстанська Армія. Щаслива доля ще зберігає нам горстку її вояків, через яких ми втримуємо живий зв'язок з цією буремною історією. Шануймо, кланяймося їм і піклуймося про них!
Ворожі антиукраїнські сили, як зі сходу, так і з заходу, намагаються очорнити цю сторінку нашої історії і посіяти ті інсинуації в світовій думці, показуючи українців перед світом у негативному світлі. Отож ми мусимо привчитися завжди бути готовими не тільки давати рішучу відсіч нападникам усяких мастей, а й принципово ставитись до нашого українського державобудівництва у себе в краю. За умов такого викривлення української історії різними засобами інформації, проведення громадських заходів з вшанування нашої історичної пам'яті має стати першочерговим завданням всіх наших громадських об'єднань і державних навчально-виховних установ, надаючи їм державницької ваги. І це мають усвідомити всі і, найперше, різні партійні і урядові структури, всіляко сприяючи проведенню таких заходів.
Розповіді про знищення села Іваньки, місцевість якого нині лежить на самій межі Сокальського і Жовківського районів, уже описувалося в пресі; писалося і про діяльність штабу повстанської військової округи "Буг", і повстанських загонів, що дислокувались в селі і навколо нього, і ті страдницькі і героїчні сторінки нашої історії не повинні бути забутими. Отож і започатковано таке щорічне свято, скликаючи сюди людей з різних куточків нашої землі, не байдужих до долі свого краю, своєї історії.
Побудьмо у тій місцевості, власними очима гляньмо на той клаптик страдницької землі, политої кров'ю і сльозами іваньківчан, які втікали під ворожими кулями з власних палаючих осель; зробімо власні кроки по тих стежках, де ступали ноги наших повстанців, загляньмо в ті укриття, звідки давали збройну відсіч наші хлопці ворожим загарбникам, застановімося над тим їхнім високим, часто для нас незбагненним патріотизмом і жертовністю – молоді хлопці, чоловіки кидають свої теплі оселі, матерів, дружин, коханих і добровільно йдуть жити в лісові умови: день і ніч у дощ, сніг мороз…, і так роками, зустрічаючись щоденно зі смертю. І все це задля добра і волі свого Краю, задля добра майбутніх поколінь, задля нас з вами. Чи можемо ми нині, в умовах накинутої нам загальносуспільної філософії споживацтва і користолюбства, такого поголовного гоніння всіх за “довгим грошем”, забуваючи про вище призначення людини на цьому світі, збагнути їхню – повстанську любов до рідної Землі – Матері-України?!
Прибувши в цю іваньківську місцевість, приклонімось і заглибмося своїми думами в серця і душі похованих тут повстанців, збагнімо ті найвищі почуття любові до свого Краю, заховаймо часточку їх у своїх душах, і понесімо своєю життєвою дорогою. Тож запрошуються на це свято всі бажаючі долучитися до вшанування нашої історичної пам'яті, послухати правдиве слово або виступити. Запрошуються зі всіх сіл і міст творчі колективи різних жанрів, духовенство, церковні хори. Богослужіння планується проводити за участю всіх прибулих церковних хорів – кожний хор відслужить частку Богослужіння. Автор цієї статті, колишній житель Іваньків, випустив у світ невеличку книжку про село Іваньки, його історію, традиції, де згадується про сусідні села Діброву (Салаші) і Карів, про загибель села і післявоєнний більшовицький терор, а також про діяльність УПА у цій місцевості. Презентація книжки відбудеться на цьому святі. Буде змога її придбати.
Степан ІВАСЕЙКО.