Вони були першими, хто підняв повстання в серці ГУЛАГу. Після них був Кенґір та інші, які похитнули основи радянської репресивної машини і змусили Хрущова розпочати "відлигу". Їхнім прапором був чорний – з червоною смугою.
Шісдесят років минуло від події, яка струснула ГУЛАГ і назавжди змінила табірну систему Радянського Союзу. Події, яка, власне, стала початком кінця страшного "архіпелагу".
Тоді, у травні 1953 року, одночасно застрайкували понад 20 тисяч політв'язнів Норильська. 70% з них були українцями. Протистояння з адміністрацією тривало 69 діб і завершилося поразкою. Але прецедент був сенсаційним, а наслідки – набагато серйознішими, ніж могло уявити собі радянське керівництво на той час.
Чекістів недарма так цікавили подробиці Норильського повстання, адже важко зрозуміти, як знесилені тяжкою працею в суворих природних умовах в'язні, оточені колючим дротом та озброєною охороною, змогли кинути виклик радянській машині терору, яка виявилася не всесильною.
А ось ці люди, мешканці Сокальщини, колишні в`язні Норильських таборів: Євгенія Віра, Ганна Таланчук, Василь Мочульський, Ірина Василяшко – дожили до 60-річчя Норильського повстання, і з цієї нагоди їм вручили медалі та грамоти.
Оксана ПРОЦЬ.