Що змушує їх брати на своїх плечі нелегку ношу виховання дітей? Напевне, поклик Вічності, інтуїтивне відчуття того, що кожен з нас повинен зробити свій внесок у цьому житті, віддати частинку себе у майбутнє… Немає людини, котра б не згадувала шкільні роки, своїх учителів. Адже всяке траплялося. Наставники нас сварили за погану поведінку, невивчені уроки, ставили відповідні оцінки (без двійок не обходилося також), викликали до школи батьків. Цей перелік можна продовжити.
Але в ці жовтневі дні, коли до шкіл з букетами квітів йдуть нинішні учні й колишні випускники, хочеться добрим словом згадати й нашу першу вчительку Галину Сергіївну Олійничук, котра навчала нас і писати, і рахувати, поважати старших. Скільки сил й витримки було й у класного керівника Ярослави Василівни Тимощук, вчителів Галини Мартинівни Гнатюк, Марії Романівни Мамчур, Софії Миколаївни Янчук, Ганни Петрівни Козакевич, Любові Іванівни Семенюк, Петра Григоровича Сорочука, Софії Миколаївни Бедюк, Володимира Костянтиновича Олійничука, Григорія Івановича Сідя, Олени Петрівни Сідь, Ольги Іларіонівни Шеремети, Анатолія Гнатовича Гринюка, Галини Іванівни Майструк, Ганни Іванівни Новосілець, Галини Яківни Лук"ян, Галини Степанівни Мулько, Володимира Федоровича Романюка та багатьох інших. Вже тоді, у сімдесяті роки минулого століття вчитель трудового навчання Роман Миколайович Петрига розповідав нам про справжні сторінки історії українського народу. І це все було тихцем, бо в совєтські часи про це не говорили. А ми, затамувавши подих, слухали про Богдана Хмельницького, Івана Богуна, бій під Пилявцями, про Січових стрільців, односельчан з Лучиць і Шарпанець, які боролись за незалежність України і їх запроторили у тюрми. Все це вже історія. Але таке не забувається. Як і перша шкільна газета на спортивну тематику. На це нас надихнув вчитель фізкультури Володимир Павлович Полянчук. Під його керівництвом наш клас неодноразово ставав переможцем різних змагань.
Усі вчителі Лучицької школи на чолі з директором Ніною Петрівною Сергеєвою виховували нас, творили майбутнє нації. Вони показували приклад у всьому. А лучицький хор, учасниками якого були й вчителі, неодноразово ставав переможцем серед учасників художньої самодіяльності району.
Сьогоднішніх школярів ведуть у Країну Знань вже діти колишніх наставників. Директор школи Степан Йосипович Бойко добрим словом згадує всіх педагогів.
…Незалежно від віку цього недільного дня ми будемо радіти за наших наставників, дякувати їм за учительську любов, копітку працю. Адже вони робили і роблять все для того, щоб ми любили книжку, шанобливо ставилися до української мови, обрали стежину у житті. Згадаймо й тих, кого вже немає на цьому світі.
Вдячність Вам, шановні вчителі, за Ваше велике терпіння, всепрощення та доброзичливість, міцного здоров"я, радісного настрою і всіх земних благ!
Від імені випускників – Василь СОРОЧУК.
На світлинах: вгорі зліва – вчителі Лучицької школи (80ті роки XIX ст.); справа – хор, в якому активну участь брали педагоги; внизу справа – випускники 1978 р. з класним керівником Я. В. Тимощук та першою вчителькою Г. С. Олійничук; зліва – випускники 1975 р. з першою вчителькою С. М. Янчук.