9 вересня увагу перехожих біля міської ради привернула група дорослих та дітей. Менші тримали плакат: «Ми не можемо вчитися у холодних квартирах». Це – мешканці зруйнованого будинку №38, що по вулиці Тартаківська у Сокалі, прийшли знову в міську раду з вимогами, щоб їм якнайшвидше відновили житло, бо ж надворі вже холодно. Не за горами й зима. Нагадаємо, що 18 лютого ц. р. в будинку №38 по Тартаківській обвалився дах. Через великий шар снігу було пошкоджено 260 квадратних метрів покрівлі, як наслідок – 10 родин потерпіло. Їх відселили в гуртожиток Сокальського професійного ліцею. Та роботи з відновлення споруди не проводились. Каменем спотикання, як завжди, став дефіцит коштів у міському бюджеті на ремонт даху. Потерпілим діватись було нікуди і вони переселились у гуртожиток, бо мали надію, що це ненадовго. Та не так сталося, як гадалося. Робота з капітальним ремонтом даху затягнулася. Жителі били на сполох, бо час минає, а будинок не ремонтують і вони не можуть повернутися у свої квартири. З відчаю ходили по різних інстанціях, оббивали пороги міської ради, райдержадміністрації. Згодом навіть зверталися до Президента України. Їхню скаргу з Києва переадресували до Львова, а ті в свою чергу – до Сокаля. Вийшло замкнуте коло.
Мешканці будинку наприкінці червня запросили телебачення, щоб хоч у такий спосіб знайти правду і привернути увагу громадськості до своєї біди. І це їм вдалося. Відтак з фонду соціальноекономічного розвитку міста виділили 298 тисяч гривень на ремонт даху. І будівельники ТзОВ «Ферум» розпочали роботу. До серпня дах на будинку №38 по вулиці Тартаківській демонтували. Здавалося родини дочекалися свята і на своїй вулиці. Але… Будинок довгий час стояв під відкритим небом, і приміщення під час негоди затікало. Ще й демонтажні роботи даху перетворили будинок та територію навколо нього на будівельний майданчик. Додала клопотів як будівельникам, так і жителям негода… Однак 25 серпня жителів будинку «попросили» з гуртожитку Сокальського професійного ліцею. На цей час квартири були ще не готові, щоб у них переселити людей. Саме це і змусило жителів цього старенького будинку знову разом з дітьми прийти 9 вересня до міського голови. На жаль, п. П. Савчука люди на робочому місці не застали, і з нічим пішли додому в холодні, сирі квартири.
ПРОБЛЕМА ОЧИМА ПОТЕРПІЛИХ
Надія БЕЛЬМЕГА:
– Ми неодноразово зверталися до міського голови. Ось тут все – (показує на товсту папку з підшитими документами). – Наш будинок рахується ветхим ще з 1986 року. Надворі уже вересень і мешканці обурені, чому будівельники так довго робили демонтаж даху? Чому ніхто не хоче показати нам кошторисну документацію на будівництво. Мало того, що ми потерпіли від лиха і півроку жили у гуртожитку, то тепер ще власними коштами маємо ремонтувати квартири. Цьогоріч осінь є дощовою та холодною. Як нашим дітям вчити уроки та спати у сирості? Ми хотіли з’ясувати у міського голови, що маємо робити далі. На жаль, його важко застати на робочому місці. З 20 лютого і до 25 серпня ми жили у гуртожитку Сокальського ліцею, та звідти тепер нас виселили. А наші квартири ще не готові, щоб там можна було жити. Адже поки будівельники демонтували будинок, була негода, і все позатікало. Згнила підлога, сирість «з’їла» стіни. Ми своїми руками оббивали їх, зривали підлоги і виносили сміття. Будівельники зробили стяжку з керамзитобетону, а стіни поштукатурили так званим вапняним розчином. Зробили будьяк. Через що все сипиться на голову. Дихати у кімнаті нема чим. Ще у нас нема ні газу, ні води. Вчора ввечері (8 вересня) тільки підключили електрику, а надворі холодно. Діти мерзнуть у кімнатах, їм ніде вчити уроки. Наш будинок є у комунальній власності міської ради, яка мала б бути зацікавлена у тому, щоб приміщення було придатне для житла. Виходить, що 10 сімей, які тут мешкають, кинуті напризволяще.
Ірина ТКАЧИК:
– 17 років проживаю у цьому будинку і він був в аварійному стані відколи ми перебралися сюди. Немає зручностей: вода і вбиральня на вулиці. Ми зверталися у різні інстанції, неодноразово писали заяви, щоб «Сокальжитлокомунсервіс» відремонтував будинок, але ніхто нічого не робив. У мене дитинаінвалід, яка від сирості й мокроти весь час хворіє. Відтак я була змушена утеплити кімнату. А тепер через обвал даху і негоду моя праця і гроші «пішли на вітер». Над дверима стіна повністю вже обвалилася. Страшно дивитися. Залишилися руїни.
Леся КОВАЛЬЧУК:
– Нам виплатили по півтори тисячі гривень, на які ми чекали два місяці. Але що можна зробити за ці гроші? До обвалу даху кожен з нас як міг зробив ремонт у своєму помешканні. Дехто поставив пластикові двері, вікна й підвіконники. Їх під час демонтажу даху знищили і поламали, ще й нас звинувачують, що ми не мали права міняти їх без дозволу міської ради.
Ми і пожалітися не маємо куди, бо прийдеш у міську раду – Петро Савчук просить вийти з кабінету, каже, що йому вигідніше завалити будинок по вул. Тартаківській, 38, ніж відремонтувати. І хочуть, щоб ми зняли наш будинок із балансу ЖКГ. На його ремонт виділили 298 тисяч гривень з міського бюджету, згодом на сесії районної ради на ремонт додали ще 150 тисяч. Хотілося б знати куди пішли ці гроші, бо з обсягу зробленого цього не видно. І до речі, чому у Сокалі нема пересильного пункту?
Петро ТКАЧУК:
– З 1986 до 2010 року можна було щось зробити для жителів нашого будинку, але ніхто палець об палець не вдарив. Коли сталося лихо, ніхто з керівників не знав, за ким він рахується. Тепер ми отримали листа від міської ради, де нам написали, що на ремонт даху виділили 298 тисяч гривень, і на що вони пішли. Але подивіться як відремонтували дах. Не потрібно бути будівельником, щоб побачити весь фальш.
Надія ЧЕРНЮХ:
– Нас прогнали з училища і ми уже живемо у цьому холоді. Діти сплять у сирості. У мене нема грошей, щоб зробити ремонт, бо що зробиш за півтори тисячі гривень, які нам виділили у серпні.
Ірина НЕЦЬКАР:
– У мене четверо дітей, наймолодшому буде два місяці. Як у такому холоді можна жити з немовлятком? А у 2007 році перейшла сюди жити і зробила ремонт. Зараз зайдіть і погляньте: у кімнаті сиро і все цвіте. Потрібно робити ремонт від стелі до підлоги, а у мене нема на це коштів.
Лілія ФЕДЯЧКО:
– Живу зараз у мами, бо потрібно чимало грошей, щоб викінчити свою квартиру. За ті гроші, що нам виділили, купила вікно і двері. Побілити не можу, бо у приміщенні сиро і вапно не чіпляється стін. І досі сміття не вивезли.
ПОГЛЯД ВЛАДИ
Володимир КОЗАКЕВИЧ, заступник Сокальського міського голови:
– Трапилася надзвичайна ситуація – від снігу обвалився дах у будинку № 38 по вулиці Тартаківській. Депутати міської ради виділили гроші. Дах демонтували. Міська рада заплатила будівельній фірмі ТзОВ «Ферум» за ремонт цього будинку згідно з актом про виконану роботу. Але його мешканці цим не вдовільнилися і вимагають відремонтувати ще й квартири.
Чомусь як тільки щось станеться, всі одразу звинувачують міську раду. Але ніхто не хоче визнавати, що у тому є і їхня вина, бо вони там мешкають, і повинні дбати про власні помешкання.
Богдан ЛЕСЬКІВ, директор•КП «Сокальжитлокомунсервіс»:
– Нині не виділяються кошти на капітальні ремонти. «Сокальжитлокомунсервіс» уже роками не отримує їх на ці цілі і капітальні ремонти покрівлі дахів не робимо.
Будинок №38 по вул. Тартаківській ветхий. Його збудувало управління цегельних заводів ще десь 50 років тому. З роками розчин, яким були замуровані мурлати на даху вийшов з ладу. Через що одна сторона відійшла і дах обвалився. Приватна фірма пана Політила (ТзОВ «Ферум») взялася розбирати дах. Попри те, що не було затверджено бюджет на 2010 рік, будівельні роботи розпочалися у квітні. Будівельники працювали по вихідних і суботах, бо знали, що людям нема де діватися. Лише у травні сесія міської ради задовільнила прохання міського голови і виділила 298 тисяч гривень на капітальний ремонт даху. Довелося двічі переробляти кошторис, щоб вкластися у виділені кошти і зробити необхідний об’єм роботи. Практично будівельники на той час уже розібрали дах, вичистили приміщення, викинули сміття і почали роботи з відновлення перекриття, яке треба було підняти майже на 40 см. Аж тоді люди зацікавилися зробленим об’ємом робіт. І замість того, щоб вести мову про ремонт даху, вони заговорили про ремонт будинку в цілому.
До речі, у будинку №38 по•вул. Тартаківській частина квартир є приватизовані, а частина – ні. Мешканці не мають водопостачан•ня, каналізації, така ситуація влаштовувала їх.
Незабаром вибори і мешканці цього будинку розуміють що можна щось пробити під вибори, під нову партію, яка очолила нашу державу і зробити капітальний ремонт. Чому б не скористатися ситуацією? І за кошти міської ради зробити ремонт квартир, провести водопровід та каналізацію. Але, шановні, у Сокалі не тільки жителі цього будинку потребують нашої допомоги. До честі міської та районної влади, депутати районної ради віднайшли можливість з районного бюджету виділити ще 150 тисяч гривень на ремонт будинку і виплатити по 1,5 тисячі гривень допомоги кожній сім’ї.
В будинку №38 по вулиці Тартаківській, якщо порівняти з іншими будинками, які теж опинилися у критичній ситуації, зроблено помаксимуму. Станом на 16 вересня 2010 року у ньому повністю поміняли електропроводку, підвели енергоживлення до кожної квартири, поставили нові електронні електролічильники, поміняли розетки, поштукатурили, підбили стелю гіпсокартоном. Будівельники відновили бетонну основу підлоги, щоб жителі в майбутньому змогли робити таку підлогу, яку захочуть: постелити лінолеум чи покласти дошки. Мешканцям також залишилося зробити побілку. Дехто повалив піколки і хоче поміняти собі систему газопостачання і поставити автономне опалення. Дане питання вони вирішують разом з Сокальським управлінням газового господарства.
Прикро, що мешканці будинку звинувачують «Сокальжитлокомунсервіс» та владу у всіх своїх проблемах, але ми робили все, що було у наших силах. Ми ще почистили майданчик перед будинком. Залишилося відновити обмостку та водостічні труби. Сподіваюся, що жителі будинку після вселення напишуть, так як вони обіцяли раніше, заяву на приватизацію і створять своє об’єднання власників будинку і самі будуть обслуговувати свій будинок.
Вважаю, що КП «Сокальжитлокомунсервіс», міська рада, районна рада та райдержадміністрація повністю виконали свої зобов’язання перед жителями цього будинку у межах можливого фінансування.
Записала Любов ПУЗИЧ.
Фото автора.