25 липня на Сокальщині перебувала заступник голови Львівської обласної державної адміністрації Ірина Романів, яка разом з головою РДА Наталією Карташовою побували на незавершених будівництвах Пристанської школи та дитсадка в с. Сілець, у Великомостівській райлікарні, в лікувально-оздоровчому комплексі «Ровесник» та в Сокальській ЦРЛ. Вони зустрічалися з головами місцевих рад, керівниками освітніх та медичних закладів, спілкувалися з представниками територіальних громад.
Опісля заступник голови Львівської обласної державної адміністрації Ірина Романів, голова РДА Наталія Карташова та керівник апарату РДА Марія Христинич провели спільний прийом громадян з особистих питань.
Попередньо на прийом записалося п’ять жителів району. Зокрема, прийшов до Ірини Романів, шукати правди та справедливості, жвирківчанин Володимир Іванюк, який з 2009 року від імені громади «бореться» з житлово-комунальним господарством смт. Жвирка, яке бере оплату за послуги, які не надає… Безвихідь привела сюди й жителя села Завишень Василя Макару, котрий уже багато років намагається захистити своє право на отримання батьківських земельних паїв. Його батько й мати весь вік пропрацювали у господарстві, однак, коли вони померли, їх виключили зі списку пайовиків на отримання земельної частки (паю). Чоловік оббивав пороги різних інстанцій, писав заяви в суд та прокуратуру. Однак справа з місця не зрушилася. Та найприкріше те, що літньому чоловікові ніхто так і не роз’яснив: чому його батькам не виділили земельного паю… Страх за майбутнє своєї онуки привів сюди й пенсіонерку Олександру Хринюк, яка є її опікуном. Прийшов зі своїм болем й отець Михайло Назар, у якого важко занедужав син. Батько просто у відчаї, бо хлопцеві негайно потрібна операція, а в родини нема стільки грошей. Він просив про матеріальну допомогу синові…
Пані Ірина уважно вислухала кожного з них та намагалася вникнути в справи. Просила присутніх представників структурних підрозділів РДА, які опікуються цими проблемами, пояснити в чому суть та розібратися, а по справі Василя Макари створити робочу групу та детально вивчити це питання. Після зустрічі громадяни виходили з надією.
У коментарі, після прийому, заступник голови ОДА Ірина Романів сказала:
– Це перший мій прийом громадян на Сокальщині. Він для мене звичний, бо люди часто приходять з надією, що їх вислухають, почують та допоможуть, і правда все-таки восторжествує. І нині відчула саме таке прагнення людей відновити справедливість. Жителі райцентрів чекають на виїзні особисті прийоми керівників області, адже це можливість безпосередньо звернутися, бо в них є свої болі та жалі, є проблеми, які їм важко вирішити. І вони сподіваються, що їх вислухають і допоможуть. Тішить те, що громадяни довіряють мені. Я бачу надію в їхніх очах. Хочеться, щоб вони не втрачали її, бо безвихідних ситуацій не буває. Якщо добре помізкувати, можна знайти вихід і з найскладнішої. Проблеми, на жаль, в основному, так чи інакше базуються на недостатньому фінансуванні.
Сьогоднішній прийом показав, що людей здебільшого турбують проблеми дотримання законодавства, повернення довіри до правоохоронних органів, зокрема до судів. Це їх болить. Зазвичай, на особистий прийом громадяни приходять по матеріальну допомогу, бо мають благі наміри, щось зробити для громади, населеного пункту чи вулиці. Кажуть: «нам потрібні гроші на те чи інше». Але нині ситуація з фінансуванням є непроста і бракує фінансового ресурсу. Cпершу потрібно виплатити заробітну платню, відремонтувати дороги і підготовити до осінньо-зимового періоду освітні та соціальні заклади… Це є нагальні, життєво необхідні проблеми. Є вони у кожної територіальної громади. І в цьому мала змогу переконатися, побувавши в населених пунктах Сокальщини, де є недобудовані об’єкти соціальної сфери. Бачу гостру необхідність, щоб вони були реконструйовані та завершені. Прикро, що в селі Пристань, де діти навчаються у неналежних умовах, стоїть завершений на 75 відсотків довгобуд. У цьому приміщенні має бути школа, садочок і ФАП. Шкода, що стільки років, усупереч здоровому глузду, ніхто не виділив коштів на завершення цього об’єкта. Адже будівля майже готова, навіть покладена плитка в санвузлах. Громада села впродовж двох років стереже будівельні матеріали, які тут зберігаються, щоб їх не розтягнули. Це нонсенс! Розумію, що нині важко починати будувати школу з фундаменту та проекту, але коли вона майже готова, чому не виділити кошти на її завершення? Про це й вела мову з сільським головою, директором школи та селянами, які чекають на ту радісну мить, коли тут добудують цей заклад.
У Великих Мостах побувала в райлікарні та оглянула стару 106-літню будівлю, де розташована поліклініка, й приміщення, яке було передане з балансу відділу освіти на баланс комунального закладу Сокальської районної ради Львівської області «Сокальська центральна районна лікарня», з метою перенести туди поліклініку. На мою думку, цього не можна було робити. Треба ж якось стратегічно мислити. Розумію, – коли цю будівлю передавали, не було ще стільки дітей у Великих Мостах. А нині – в місті бракує місць у дитячих садочках. Тож питання освіти є не менш важливим, як охорони здоров’я. Нині будівля, яка фактично є типовим освітянським приміщенням, передана медикам. Ті не мають коштів, щоб обладнати тут поліклініку. Для чого зараз вкладати гроші і переобладнувати його під поліклініку, якщо громаді потрібні садочок і школа? Щоб вирішити ці життєво важливі для міста проблеми, зустрілася з депутатами обласної ради – Олександрою Небожук та Романом Шведом (який до того ж є й головним лікарем Сокальської ЦРЛ), міським головою та активістами громади. Думали й радились, що робити. Вирішили залишити освітянам їхнє приміщення, а поліклініку перенести на територію Великомостівської райлікарні, де є всі умови для неї.
З державного бюджету згідно з обласною програмою регіонального розвитку в цьому році виділили 3 мільйони 600 тисяч гривень на завершення басейну в Сокальській загальноосвітній санаторній школі-інтернаті I-III ступенів ім. Т. Шевченка для дітей, хворих на сколіоз, та один мільйон гривень – на добудову садочка в селі Сілець. І мені захотілося подивитися, як іде будівництво. Адже це село – одне з найбільших в області. І дитяча дошкільна установа вкрай потрібна молодим сім’ям. Коли його побачила, у мене склалося не надто оптимістичне враження. Зроблено вже багато, але нині будівництво з певних причин призупинили, хоча планували ввести в експлуатацію в цьому році. Кошти виділені, але цей об’єкт навряд чи буде добудований цьогоріч. Треба негайно відновлювати роботи, щоб не сталося так, як зі школою у селі Пристань.
День, який я провела на Сокальщині, був цікавим та змістовним, бо мала змогу безпосередньо поспілкуватися з людьми. Я люблю свою роботу, вона мені подобається, і радію, коли можу чимось допомогти іншим, вирішити їх наболілі питання. Тоді вважаю, що день прожила немарно.
Любов ПУЗИЧ.
Фото автора.