Реформа децентралізації є однією з базових реформ успішного державного управління, яка «дамоклевим мечем» висить над українським політикумом. Зосередження влади і фінансів у столиці країни призвело до централізації управління та відсутності ефективного місцевого самоврядування.
Децентралізація полягає в удосконаленні місцевого самоврядування, шляхом збільшення повноважень місцевих рад і передання у їх розпорядження максимуму фінансових надходжень. Однак задля успішної реалізації реформи, треба унормувати і укрупнити найнижчі ланки адміністративнотериторіального устрою. Саме зміна меж адміністративнотериторіальних одиниць викликає найбільший резонанс і породжує непримиренні дискусії. Однак широкий загал, в силу низької обізнаності, не розуміє, що ця зміна – лише засіб для реалізації реформи. Укрупнення територіальних одиниць є об’єктом спекуляцій та політичних ігор, які наповнені науковою необізнаністю та електоральними політичними технологіями. Шляхом тиску з вищих владних кабінетів форсується проведення чи не найважливішої реформи молодої Української держави.
Старт реформа децентралізації отримала 5 лютого 2015 р. із підписанням Президентом України Закону «Про добровільне об’єднання територіальних громад».
Широке обговорення реформи не оминуло Сокальщину, яка вже на травень 2015 р. підготувала Перспективний план, що передбачав формування дев’яти громад (Сокальська, Скоморохівська, Тартаківська, Сілецька, Великомостівська, Белзька, Острівська, Забузька і Червоноградська). Однак після відправлення плану Львівською обласною радою на доопрацювання та шляхом дискусій і переконань Офісу реформ, який відповідає за втілення децентралізації, вдалося досягти згоди із тодішніми районними керівниками на укрупнення попереднього плану у п’ять громад (Сокальську, Белзьку, Великомостівську, Сілецьку і Червоноградську).
7 липня 2015 року на сесії обласної ради був затверджений проект перспективного плану формування спроможних територіальних громад Львівщини, що пропонує об’єднати 710 рад області у 165 громад. Серед них був затверджений і Перспективний план Сокальського району із п’ятьма громадами. Кабінет міністрів України своїм розпорядженням від 11 листопада 2015 р. затвердив запропонований Перспективний план області, однак з вимогою продовження роботи над пропозиціями змін плану та внесення їх на розгляд Кабміну. Головний виконавчий орган країни вважає пропоновану кількість громад Львівщини (165) завеликою і вимагає скоротити їх кількість.
Затверджений Перспективний план Сокальського району передбачає формування п’яти територіальних громад: Сокальської, Сілецької, Белзької, Великомостівської і Червоноградської.
Пропонуємо детально розглянути Перспективний план Сокальщини.
Сокальський район нараховує 109 поселень (101 село, 2 селища, 6 міст (разом із м. Червоноград)), 60 з яких повинні утворити Сокальську громаду, а це більше половини (55%) усіх населених пунктів району. Белзьку громаду утворять 30 поселень, що становлять 28% загальної кількості пунктів. Натомість у Великомостівську громаду увійде лише 12 поселень, а у Сілецьку – всього 7! Червоноградська громада складатиметься лише з одного міста Червоноград, на противагу Червоноградській міській раді, яка включає м. Соснівка і смт. Гірник.
Варто зауважити, що чи не усі населені пункти будуть представлені старостою у виконавчій і депутатами – у законодавчій владах громади. Тому можемо порівняти ефективність роботи Сокальської громади, раду якої сформує близько півсотні старост і, скажімо, Сілецької громади, де старост буде всього сім. Зрозуміло, що спільного рішення буде ефективніше досягти у менших за кількістю поселень громадах. Однак вже ведеться мова, про те, що староста може обслуговувати декілька поселень, а кількість старост визначатиме громада. Це породжує іншу проблему – дрібні населені пункти не матимуть своїх прямих представників в органах влади.
Площа Сокальського району становить 1573 км2 (разом із Червоноградською міською радою – 1591 км2). Згідно з Перспективним планом новоутворена Сокальська територіальна громада становитиме 675,30 км2, а це 42% всієї площі найбільшого за величиною району області! Згідно з Перспективним планом Львівщини, Сокальська громада буде найбільшим низовим її утворенням. Не менш вражає своєю площею Белзька громада – 513,76 км2, що становить 32,3% району, яка також є однією із найбільших пропонованих громад області. Площа Великомостівської громади складе 249,50 км2 (15,7%), а Сілецької – 134,72 км2 (8,5%). Площа Червоноградської громади зменшиться до меж громадоформуючого міста і складе 17,8 км2 (1,1%).
Згідно з «Методикою формування громад», адміністративний центр повинен бути розташований на відстані не більше 25 км дорогами із твердим покриттям і враховувати доступність медичних послуг та забезпечення пожежної безпеки за 30 хв. часу. Відстань від м. Сокаль до крайнього північного поселення громади – с. Пісочне 30 км, до сіл Княже і Шарпанці – близько 25 км. Не краща ситуація у Белзькій громаді: відстань від центру громади до с. Михайлівка (Карівська с. р.) 25,6 км, до с. Добрячин – 20 км. Гадаю не варто пояснювати, що якість та критичний стан твердого покриття доріг району не дозволить забезпечити вчасне надання життєво необхідних послуг.
Не хочеться вірити, що команда реформаторів озброїлась гаслами колишньої радянської влади, яка хворіла гігантоманією, та площі Сокальської і Белзьської громад є лише підтвердженням цього. Кабінет міністрів вимагає скоротити кількість громад області із 165 до 88, а реалізовується ця вимога Сокальським районом. Пропонована кількість громад Сокальщини всього п’ять, а це один із найменших показників в області, як уже зазначалось, найбільшого її району.
Як пояснювалось раніше колишніми керівниками району, вимога укрупнити громади просувалась Офісом реформ та ґрунтувалась на скандинавському і німецькому досвіді, які передбачають громади від 50 до 70 тис. населення, на противагу польському, з громадами від 5 до 10 тис. Проблема, насправді, полягає у тому, що жоден нормативно-правовий акт реалізації реформи, не передбачає конкретних вимог площі та людності територіальних громад.
Натомість, повсюдно ми чуємо абстрактні «ефективні» і «спроможні» громади. Дискусія, яку породила відсутність чітких принципів формування громад, повинна була бути вирішена у наукових та дослідних інститутах, шляхом аналізу адміністративних моделей європейських країн. Її напрацювання слід було чітко прописати у «Методиці формування спроможних територіальних громад», що пришвидшило б реалізацію реформи та усунуло суперечки і дискусії, які точаться у публічній площині.
Використання принципів адміністративно-територіальних реформ скандинавських країн Україною, повинні враховувати їх низьку кількість та щільність населення, разом із невеликою площею цих держав. Натомість досвід Німеччини, слід розглядати із розумінням переваги цієї країни у кількості та високій щільності населення із порівняно спільно великою площею. Якщо ж сьогоднішнє керівництво хоче озброїтись досвідом Данії, яка досягла укрупнення низових територіальних одиниць до 5070 тис. чол., то задля уникнення дискусій, теперішні райони Львівщини слід перейменувати у громади, адже згідно з реформаторською логікою «чим більші» – тим «ефективніші» і «спроможніші». Якщо ж ми моделюємо згідно з німецьким досвідом, варто подумати як збільшити населення держави у два рази (прим. – нас. Німеччини – 81 млн. чол.).
Людність новоутворених громад лише підтверджує диспропорцію між адміністративними утвореннями Сокальщини. Загальна чисельність населення району становить 112,35 тис. чол. (разом з м. Соснівка і смт. Гірник, але без м. Червоноград (67,45 тис. чол)). Відтак Сокальська громада, знову вражає своїми показниками. Чисельність її населення складе 56,15 тис. чол., а це 50% населення району! Разючий показник, враховуючи те, що складена вона із 59 сільських поселень і одного міста. Сілецька громада об’єднає 22,02 тис. чол. (20%), Белзька громада – 20,08 тис. (18%), Великомостівська – 14,10 тис. (12%).
Можемо підвести підсумки, що конфігурації територіальних громад Сокальщини особливо не цікавили авторів адміністративнотериторіального поділу нашого району. Більше того, не було враховано історичного, географічного, природноресурсного чинників.
Перспективний план Сокальщини, не повною мірою враховує історичний чинник розвитку району. Попередні розрахунки і напрацювання передбачали формування Тартаківської громади, із центром у однойменному колишньому місті. Формування такої громади допомогло б її центру – с. Тартаків залучити інвестиції задля відновлення своєї могутності та історикокультурних пам’яток. Утворення Тартаківської громади зрівноважило б конфігурацію Сокальської громади, розмір і населення якої значно перевищують середні показники в області. Абсолютно ідентична ситуація із м. Угнів, який має потенціал, щоб стати центром однойменної громади та внормувати конфігурацію Белзької територіальної громади.
На думку тих, хто відповідає за втілення реформи, громади повинні відштовхуватись від тих фінансових і економічних показників, що їх можна розрахувати в залежності від обсягу податкових надходжень. Натомість, жодних стратегічних прогнозів розвитку при їх формуванні не закладається. Спеціалізація новоутворених громад залишиться такою ж, як і попередніх рад. Нас роками запевняли, що збільшення чисельності населення низових ланок адміністративного устрою влиє значні інвестиційні потоки з Європейського Союзу і сусідньої Польщі, які у виборі об’єктів інвестування обирають значніші за кількістю трудового потенціалу громади. То чому ж прикордонні території Сокальщини (м. Угнів, с. Хоробрів) не здатні створити самодостатніх громад, використавши своє вигідне розміщення. Натомість формується лише одна обширна прикордонна громада, із центром у м. Белз.
Ще однією необґрунтованою рисою адміністративно-територіального устрою Сокальщини є відмова міста Червоноград, що сформує найприбутковішу і найзабезпеченішу громаду, долучити до своїх меж навколишні сільські ради. Трускавець, Дрогобич, Борислав, Новий Розділ, Моршин, будучи сьогодні містами обласного підпорядкування укрупнюються із довколишніми сільськими радами. Натомість успішне шахтарське місто, володіючи найбільшими економічними і фінансовими ресурсами, відмовляється ділитися своїми прибутками задля розвитку навколишніх територій. Ще більший подив викликає віднесення прилеглого до Червонограду с. Добрячин до Белзької громади. Лише уявіть – за благоустрій села, яке потерпає від очисних споруд «Червоноградводоканалу» відповідатиме м. Белз.
Населення села за медичними послугами їздитиме десятки кілометрів, будучи розміщеним в околицях шахтарського міста. Проблеми району привілейоване місто не цікавлять.
Зміна адміністративно-територіального устрою, яка реалізується реформою децентралізації закріпить межі громад на довготривалий період. Тому варто спрямувати максимальні зусилля на усунення проблем і промахів реалізації нового устрою Сокальщини.
16 травня у Львівській ОДА відбудеться обговорення Перспективного плану Сокальського району представниками обласної влади, керівниками Офісу реформ Львівщини, науковцями, громадськими активістами і Сокальськими районними керівниками. Закликаємо районне керівництво дослухатись до усіх зауважень Перспективного плану та гідно відстояти місцеві інтереси. Громада Сокальщини перш за все!
Олег ВЕКЛИН, аспірант кафедри економічної і соціальної географії Львівського національного університету імені Івана Франка.