Наше суспільство, на жаль, неадекватно сприймає і ставиться до людей з особливими потребами. Відсутність уваги до інвалідів, неприйняття і дискримінація, невиконання законів через постійний брак коштів, низький рівень соціального захисту і медичного забезпечення, неналежний рівень матеріального забезпечення, відсутність допоміжних засобів пересування, бар’єрність середовища, дорогий проїзд у транспорті, недостатній рівень інформування – з такими проблемами вони стикаються щодня. І як наслідок, таким людям важко отримати освіту, знайти роботу, друзів, створити сім’ю, реалізувати себе як особистість, адаптуватися у суспільстві. Про це говорила за «круглим столом» на тему «Презентація проекту «Промінь надії», який відбувся в бібліотеціфілії с. Забужжя Сокальської РЦБС, голова районної Асоціації інвалідів Оксана Кононова. Вона розповіла, що в РАІ працюють гуртки: пошиття та комп’ютерного вишивання, виготовлення виробів із бісеру, виготовлення декоративних свічок.
Ці роботи виставляють на благочинні виставки. Інваліди бачать, що люди потребують їхніх виробів, що вони цікаві їм, а також фізично та психологічно розвиваються у цих гуртках. І найважливіше – це спілкування, набуття соціологічних навичок. Разом з місцевими бібліотекою, Народним домом, школою, церквою, підприємцями РАІ є партнером цього проекту і, як підкреслила п. Оксана, вже має певні досягнення із попередньої співпраці.
Бібліотека є потужним інформаційним центром. В читальному залі впадає в очі напис «Бібліотека – територія успіху». Це й справді так. Тут же стоять столи із трьома комп’ютерами (їх виграли, беручи участь у програмі «Бібліоміст»), на яких постійно працюють і діти, і дорослі, і інваліди. Тут, як підкреслила завідувач Світлана Коляда, вони вчаться комп’ютерній грамоті (приходять діти навіть із Сокаля), мають доступ до мережі Інтернет. Крім того, члени родин трудових мігрантів регулярно спілкуються через програму Skype з рідними, які живуть і працюють за кордоном. Мета проекту «Промінь надії» – соціальна адаптація та інтеграція осіб з інвалідністю, соціальних сиріт, малозабезпечених осіб та членів їх сімей у суспільство, організація їх дозвілля, навчання роботи з комп'ютерною технікою, створення у бібліотеці релаксаційної зони для них, подолання психологічного бар'єру виходу із замкнутого простору та згуртування їх навколо бібліотеки. Пані Світлана говорила про те, що деякі батьки не хочуть чи бояться вивести своїх неповносправних дітей з дому. Для цього психолог проводитиме тренінги, які допоможуть подолати бар'єр виходу із замкнутого простору, адже часто інвалідам важко самим вийти з дому, перейти вулицю, дістатися до бібліотеки. Велику роль тут також відіграють спеціально навчені волонтери, які у спілкуванні допомагають таким людям побороти їхні фобії, пробуджують в них інтерес до активного життя. Свідченням цьому є нещодавно проведене караоке, в якому із задоволенням взяли участь і дітиінваліди, і дорослі. Тепер планують провести пікнік на природі, навчити ліпити вироби з тіста тощо. Ольга Коляда, Олеся Врубель, Ольга Коляда, Максим Мисюта, які були присутні на презентації, добре знають, з яким нетерпінням чекають на них підопічні, як радіють кожному спілкуванню. Здається, так просто: вивести з хати, поговорити, відвести на концерт, навчити користуватись комп’ютером – а скільки щастя в очах! Вони дуже цінують таке спілкування зі своїми ровесниками.
Про розвиток волонтерського руху у Забужжі говорив і священик місцевої церкви арх. Михаїла о. Йосип Скоробогатий. Під час навчання в духовній семінарії він також був волонтером.
Опікувався хворими у Тернопільському туберкульозному та психоневрологічному диспансерах, дітьми, хворими на ДЦП та з розумовими вадами. Отець підкреслив, що під час цієї праці в нього докорінно змінилися погляди на світ і саме життя. У таких людей є чому повчитися і насамперед – любові, відкритості, щирості. Наше суспільство ще не готове сприймати усіх людей на одному рівні. І в подоланні цього велику роль відіграє волонтерство – добровільна й безкорислива допомога іншим, чи то людині з особливими потребами, чи особі похилого віку, чи хворому. Волонтером може стати кожен, хто робить добрі справи для свого ближнього. Це повинні зрозуміти в кожній сім’ї, де закладається фундамент виховання: як батьки навчать дитину, так вона і буде ставитися до людей. Батьки є прикладом і авторитетом в цьому. Як зазначив о. Йосип, катехитична школа, поїздки з дітьми організовуються перш за все для того, щоб виховати їх добрими людьми, які будуть готові в будьякий час прийти на допомогу своєму ближньому. Волонтери ще ходять на вишкіл помічниківкатехитів. Вони хочуть нести людям любов і добро, застосовують на практиці моральні та релігійні принципи, а якщо праця йде від душі, то людина почувається щасливою. Результатом їх роботи є те, що неповносправні люди відчувають себе потрібними в суспільстві. Філософ Платон колись сказав: піклуючись про щастя інших, ми знаходимо своє власне. Тож потрібно дбати про розвиток волонтерства і щоб в ньому брали участь не тільки школярі, а й люди різного віку, для цього не потрібні особливі навики, а лише бажання допомагати ближнім.
Але далеко не всі ще, на жаль, живуть за християнськими принципами, як відзначила психолог Забузької школи Лариса Антощук. Є ще багато батьків, які обурюються, що їхніх дітей в школі не навчили вітатися (!), забуваючи, що це повинні були зробити вони самі. Виросло вже третє покоління утриманців, які не працюють, але добре живуть за рахунок родичівзаробітчан. У нас викривлене суспільство, тож потрібно працювати з молоддю – майбутнім країни. Пріоритетним повинно бути виховання, а вже на другому плані – матеріальне забезпечення. Якщо хочемо мати здорове суспільство, то потрібно якнайбільше уваги приділяти вихованню дітей. І в цьому плані важливу роль відіграє волонтерство, яке поширене по всій Європі, Америці. Тож п. Лариса запропонувала звернутися у міністерство освіти з пропозицією ввести волонтерство у навчальних закладах.
Директор Сокальської ЦРБС Тетяна Лобода подякувала Оксані Кононовій, Світлані Коляді за цей, такий важливий, проект. І зазначила, що п. Світлана представлятиме його на обласному ярмарку інновацій. Завдяки попереднім проектам, які виграла бібліотека, тут встановлено санвузол, а в селі покращилось вуличне освітлення.
…Ще довго за горням кави спілкувались учасники «круглого столу»: вносили пропозиції, думали як вирішити ті чи інші проблеми. Тож зрозуміла, чому сюди радо приходять люди.
Валентина БЛУДОВА.
Фото автора.